15 листопада Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, що у Львові, очолив святкування 10–ліття Неокатехуменальної дороги у Львівській Архиєпархії.

Владика Ігор звершив Божественну Літургію у співслужінні з парохом парафії отцем Петром Раком, отцем Ігорем Пецюхом, отцем Ярославом Заричанський, отцем Андрієм Сліпим, отцем Мареком, отцем Іваном Грибом, отцем Орестом Апостолюком. Крім духовенства на спільне святкування численно зібралася спільнота храму святого Климентія Папи Римського (м. Львів) та члени спільноти римо-католицької парафії Івана Павла II у Львові.

Під час святкування присутні почули свідчення деяких братів — членів неокатехуменальної дороги, про їхню віру у Христа і вірність Його Церкві.

Неокатехуменальна Дорога — це довготривала програма ґрунтовної євангелізації/катехизації та духовної формації християн. Це свого роду катехитично-біблійна дійсність парафіяльного рівня для поглиблення християнського життя вірних парафії. У парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці, з Благословення Митрополита Ігоря, таких спільнот є кілька і вони діють вже понад 10 років.

У цілому світі є 22 000 неокатехуменальних спільнот в 120-ти країнах світу. Формуючись у вірі в рідній парафії, з благословенням єпископа, брати відкривають своє покликання для служіння в Церкві, зокрема як християнські родини, пресвітери, родини в місії та чернечі згромадження.

Детальніше про історію і діяльність неокатехуменату можна ознайомитись за тут.

У своїй проповіді Архиєрей наголосив:

— Святий апостол Павло, пишучи до колосян і, згадуючи про вірних в Лаодикії, був так глибоко перейнятий духовним станом вірних, що уважав це за подвиг, уболіваючи за багатьох, яких він не бачив і ті його не бачили в обличчя. Чомусь згадував про важність бачитися «лицем у лице», бо при такому зближенні багато речей краще розв’язувати, як на віддалі!? Він радів тим, що міг духовно єднатися з вірними, які пізнавали Божі таємниці, що приближувало їх до спілкування з Небесним Батьком. Апостол багато розумів про великі скарби Бога, що захоплювали тих, хто старався їх збагнути на скільки Господь це відкривав. Апостол згадував про те тому, щоб ніхто не ошукав тих, хто повірив у правдивого Бога, можемо здогадуватися про існування різних небезпек, які висували злобні люди, як свої ідеї віри. Святий Павло дорожив вірним людом, вказував на небезпеки, щоб не піддавалися фальшивим течіям. Згадував про віддаленість тілом, але мислив про духовну силу, яка єднає вірних Христові осіб. Мав інформацію й радів їхньою твердістю віри в Ісуса Христа; заохочував, щоб тривали у вірі, вкорінювалися, стверджувалися та зростали.

Це не легке писання до розуміння, тому не можна нікому бути переконаними, що всяке писання, що знаходиться у Біблії, можемо легко пояснювати. Так, можемо роздумувати, але в області пояснення святої Церкви, письменників-біблістів, які володіють глибокими студіями та знанням Святого Письма. Чому? Бо особа далека від віри, катехетичного та біблійного знання, може багато фантазувати таких речей, які хибні та віддаляють від Бога. Тому святий апостол Павло переживав за вірних Богові осіб, щоб не давали себе звести криводушним поясненням.

Святий Лука описав епізод, коли в безлюдному місці з Ісусом Христом знайшлося багато людей. Народ перебував у пустині, слухаючи Ісуса до смерку аж вигасав день. Навіть апостоли вже втомилися й підійшли до Ісуса з вимогою, щоб відпустив народ купити собі їжу. А Ісус до них промовив: «… Дайте ви їм їсти». Учні не очікували такої відповіді та ще й завдання, щоб нагодували стільки народу. Відізвалися, що мають при собі лише п’ять хлібів та дві рибини й додали, що хіба підуть й куплять для усіх? Невідомо чи мали стільки грошей, щоб для усього народу закупити хліба? Ніхто не попросив, щоб Христос щось зробив для голодного люду, бо він затримав всіх допізна, навчаючи правд Божих? Людей зібралося дуже багато, бо самих чоловіків було приблизно п’ять тисяч осіб! Не відомо, що, коли б усі розійшлися й у пізній порі бажали купити хліба, мабуть, нічого б не вдалося.? Тому Ісус взяв ініціативу на себе, вірніше продовжив її. Сказав учням, нічого не пояснюючи, щоб розсадили людей групами по п’ятдесят. Взяв принесені хліби та рибу, поблагословив, глянувши у небо, розламав й подав учням, щоб клали перед людьми. Звичайно, що процедура потривала, але усі отримали хліб та рибу, наситилися ще й зібрали дванадцять кошів розламаного хліба. Хліб множився в руках апостолів так, що вони й самі не зауважували, просто, роздавали народові, щоб люди їли. Нічого більше не описано про цю подію, бо люди були зайняті прийманням поживи й не знаємо чи знайшлися такі, що дякували Господу? Так буває – добре, що наїлися, а дякувати Богові не спішили, бо уважали це за обов’язок Господа, щоб накормити народ. Апостоли були безсилі, навіть не зуміли просити Ісуса, щоб він залагодив справу необхідності нагодувати зібраний народ. Намагалися самі вирішити, але у них був лиш один варіант: відпустити людей, щоб самі шукали собі їжу!? Бог любить більше людей, як вони самі себе і ближнього люблять!? Не потрібно було апостолам багато робити, як тільки просити Ісуса, щоб він залагодив справу, признаючи свою безсилість, але учнів не вистарчило на такий крок? Подібно, як у притчі про таланти, не потрібно було багато трудитися чоловікові, що отримав один талант? Власник сказав слузі: «Отож, треба тобі було віддати мої гроші міняйлам, і тепер я взяв би своє з прибутком» (Мт 25,27).

Яка наука з цього випливає? – Богові слід довіряти більше, як собі та людям! Господь очікує, щоб до нього зверталися його діти в усякій потребі, щоб допомогти їм. Небесний Батько має тисячі готових відповідей на різні клопоти людей. Мимо того, що Божа година допомоги ще не настала, його потрібно благати. На весіллі в Кані Марія зверталася до Ісуса про нестачу вина й почула ніби негативну відповідь: «… Що з того мені й тобі, жінко? Ще не настала моя година» (Ів 2,4). А Марія ніби не чула слів свого сина, Ісуса, лише промовила слугам: «… Зробіть, що тільки вам скаже» (Ів 2,5). І вина появилося дуже багато, коли Ісус перемінив воду у вино. Польський бібліст Тадей Льоска ТІ написав, що це було 600-700 літрів вина (Tadeusz Loska SJ, «Ewangelia z komentarzem duszpasterskim», WAM, Krakόw 2009, str. 816). Подібно, як п’ять тисяч самих чоловіків, а ще жінки та діти, споживали хліб та рибу в пустині, що розмножив Господь із п’ятьох хлібів. Усі наїлися ще й залишилося дванадцять кошів куснів хліба! Розуміємо Божу щедрість та необмеженість, тому любімо Бога, зростаймо в любові, довірі та у смиренні до нього!

Джерело