21 неділя Гл 2,16-20; Лк 8,5-15 (о. д-р Турконяк Р.) Храм Введення Богородиці 17.11.2024.

Непрості були писання святого апостола Павла до вірного народу, як прочитали та почули ми сьогодні уривок з послання до галатів. Апостол писав, що людина не може оправдатися ділами закону, лише вірою в Ісуса Христа. Припустимо, що діла закону – добрі, але відомо, що Ісус Христос відкупив увесь людський рід, а не діла закону; тому діла закону, які стоять поза викупом Ісуса Христа, не оправдують людину. Вірним потрібно спрямовувати добрі діла, щоб присвоювати викуп, який Ісус Христос пропонує усім нам для отримання вічної нагороди.

Зрештою, без Божої допомоги людина не зможе вистояти проти тиску демонів, світу та навали власних пристрастей, щоб усьому цьому опиратися. Тому святий Павло спонукав вірних до віри в Ісуса Христа й отримання виправдання в ньому. Ісус Христос, Син Божий, добровільно прийшов на землю, щоб викупити увесь людський рід від гріха, який увійшов через непослух першої людини, що спричинило наступну невірність людей перед Божою Любов’ю! Закон навчив Павла, щоб жити для Бога, тому життя для закону закінчилося. Закон мертвий своїми приписами, а Бог – живий, він оживлює людину для життя у вірі, для життя в Христі й з Христом! Апостол Павло так глибоко входив у життя з Христом, віддаючись йому вповні у руки, свою волю та всю любов віддав Богові, що міг голосно повторяти: «Живу вже не я, а живе в мені Христос…» (Гл 2,20). Таке життя його не зупиняло навіть перед великими загрозами, бо він духовно помер для закону й для себе, щоб жити в Христі.

Святий євангелист Лука написав притчу про зерно, яке потребувало бути висіяним в землю. І сіяч висівав його щедро у землю, кидаючи переповненими долонями. Це Христос розповідав доступну притчу слухачам, щоб заохотити їх слухати й роздумувати. Ми переключимося з поля земляного чорнозему на поле людського життя. Бо кожна людина засіває своє життя доброю і менш доброю життєвою дією: думки, слова, вчинки, байдужість тощо. Кожна людина творить історію свого життя від дитячого часу володіння розуму аж до часу відходу духа в інший світ чи до втрати розумового володіння собою. Усе життя, уся діяльність пов’язані з особою у світі до її кончини. Нам відомо, що зерно це – слово Боже, яке існує в світі, з яким людина зустрічається. Це зерно по-різному приходить до людини: через внутрішнє натхнення, почуту проповідь, отримане духовне вчення із прочитаного тексту, духовне спілкування, несподіваний випадок тощо. Кожна людина по-різному реагує на усю цю історію, яку зустрічає протягом життя. І, коли візьмемо конкретно себе, то зрозуміємо, як під час нашого життя зерно божої благодаті зустрічало наше сприйняття?! Можливо, ми переходили фази нашого життя, коли зерно божого натхнення падало при дорозі нашої уваги, було витоптане, видзьобане хижими птахами; інше зустрічало кам’яний опір серця або зерна падали в тернину нашого відношення до Божого Провидіння?! Але знайшлося й добре внутрішнє налаштування духа до сприйняття Господнього зерна! Коли ми сприйняли зерно божої благодаті, воно засіялося у нас й ми дали йому право росту через боже благословення! В кожній особі людини існує зерно божого посилання, зерно божої правди, яке засіває Господь в різний спосіб кожній людині. І кинуте зерно в ґрунт людського серця зазнає багато спротиву від самої особи, яку тривожить демон та людські пристрасті. Навіть, регулярно молитися, брати участь у Службі Божій в неділі та свята, зберігати пости, не вживати скверних слів, панувати над зіпсутими думками тощо, не завжди вдається кожній особі.? Посіяне зерно втрачає своє призначення через слабу волю особи, зустрічаючи перешкоди. Учнів Христа затривожила ця притча, бо й вони не розуміли, що вона означала? Ісус пояснив своїм учням значення притчі та значення слова божого у житті людини.

Стараймося щиро відноситися до почутого слова божого чи до натхнення Господнього, яке приходить до нас. Може статися, що певне натхнення буде останньою нагодою спасти свою душу?! Сприймаймо глибоко та серйозно божі слова, так, як їх сприймала Марія, мати Ісусова. Коли Богородиця, при народженні Ісуса, почула слова пастушків, вона й до таких слів була дуже уважною: «Марія ж зберігала всі ці слова, збираючи їх у своїм серці» (Лк 2,19). Також, оглядаймося на своє життя й щиро провіряймо якими добрими діями засіяне воно відносно відношення до Господа? Святий апостол Павло у листі до галатів написав: «Не впадайте в оману: Бог осміяний бути не може. Що лиш людина посіє, те й пожне» (Гл 6,7). Ніхто не може претендувати на те, що отримає признання від Бога, коли життя було незгідне з волею Бога. Використовуймо час, щоб засівати зерна добрих діл, слів та думок на нашій життєвій ниві! Ісус в притчі про зерно показав великі перешкоди спокус, клопотів, багатства та життєвих насолод, які перешкоджають людям приносити добрі плоди життя. Необхідно озброюватися протистоянням, тобто, благати Господа, що приходив до нас з допомогою й перемагав хитрощі демонів. Благаймо нашу матір, Марію, щоб благословила нам отримати вічну нагороду в Царстві Небесному. Автор побожних писань Бруно Ферреро у своїй притчі «Святий Петро і Богородиця» описав, що Господь вирішив подивитися у рай й побачити там щасливих людей. Коли придивився, тоді побачив серед багатьох добрих, чоловіка, який не зробив жодного доброго діла в житті. Потім, зустрів жінку, яка увесь час шахрувала на землі і ще багато інших, які не відзначалися благородним життям, але знайшлися у раю? Господь зустрів апостола Петра й докоряв йому за недбалу службу. Петро відповів, що він не пускає багатьох, але вгорі є вікно, через яке Богородиця спускає мотузку й витягає туди тих, кого він не пропустив. Небесний Батько заохотив святого Петра, щоб ніс свою службу, а Богородиці залишив надалі відчинене віконце. Плекаймо набожність до Богородиці, бо вона наша добра та милосердна мати! Благаймо Богородицю про те, щоб найшвидше була завершена війна в Україні за її заступництвом перед своїм сином, Ісусом.

Джерело