У неділю, 24 листопада, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, здійснив архіпастирський візит до монастиря Згромадження Сестер Мироносиць в Івано-Франківську.

Опісля урочистої зустрічі Владика Микола очолив Архієрейську Божественну Літургію у монастирській каплиці Воскресіння Христового (рівноапостольної Марії Магдалини). У часі моління Єпископу співслужили о. Володимир Лось, капелан монастиря сестер-мироносиць, та о. Богдан Лиско, сотрудник парафії свв. Кирила і Методія, Центрального протопресвітеріату м. Івано-Франківськ.

Звертаючись до присутніх в обителі з проповіддю, Владика Микола пригадав випадок із власного життя, зокрема процитувавши фразу, якою відповіла йому одна сестра-монахиня: «Добре, що Господь з’явився жінкам, і саме їм дав завдання йти й проповідувати, що Він воскрес».

«Справді, в словах цієї сестри є багато правди, бо чоловіки є такими, якими є: звісно, зі своїми талантами й обдаруваннями, але в проповідуванні, хоч священнослужителі й покликані до цього, часто жінка мовить так, як не кожен Єпископ може сказати. Як ви знаєте, я певний час перебував у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії, де служать сестри мироносиці. Там я досвідчив те, як сестри працюючи, служать задля поширення Доброї Новини. Не лише словом, але й прикладом свого щоденного молитовного, скромного й побожного життя. Тому, дорогі сестри, особисто від себе складаю щиру подяку за ваше служіння», — мовив Єпископ-помічник.

Відтак Архієрей роздумав над притчею про багача і Лазаря, яку описувало недільне Євангеліє: «У нашій стереотипній свідомості існує думка про те, що всі багаті люди потраплять до пекла, а бідні до раю. Але все не завжди так, як здається на перший погляд. Багач із цієї притчі не потрапив до раю не через свої статки, а тому, що не вмів використовувати те, що мав. Для Господа не важливо що людина має, Йому важливо ким вона є. Спаситель у цій притчі називає бідного Лазарем. Це ім’я, що значить “Господь допомагає”. Воно слугує нагадуванням, що людина може спастися тільки тоді, коли уповає не на свої сили, статус чи статки, а смиренно співпрацює з Божою благодаттю. Без Божої ласки неможливо спастися».

«Сьогоднішньою притчею Господь хоче пригадати нам, що Йому не важлива наша зайнятість, а тільки те, ким ми є — Його дітьми. Він дивиться на особу. Запрошую всіх нас сьогодні подякувати Богові за те, що ми є, і за те, якими ми є. Можемо зробити собі коротенький іспит сумління: якщо ми робимо щось не так, як хоче Господь, то перепросімо й благаймо ласки виконувати Його святу волю. А за те, що зробили добре, подякуймо, бо робимо це тільки з Божою допомогою», — закликав Владика Микола.

Опісля моління Єпископ ще раз подякував сестрам за служіння, яке вони здійснюють, пам’ятаючи про всіх, хто цього потребує. Зокрема Архієрей висловив слова вдячності о. Володимиру, який є багатолітнім капеланом монастиря, й о. Богдану, який часто навідується до обителі.

Незабаром слово мав о. Володимир Лось: «Дорогий Владико, ми всією євхаристійною спільнотою дякуємо за ваше служіння й бажаємо, щоб ви справді були щасливі у своєму покликанні. Хочемо, щоб ви були здорові й повні сил, адже ваше завдання — передавати нам присутність самого Христа. Дякуємо за те, що ви взяли на себе це нелегке служіння — не жити для себе, але дозволити Богові перебувати між нами через ваші слова».

Відтак у храмі лунало Многоліття, опісля якого Владика Микола уділив всім архієрейське благословення.

Насамкінець присутні зробили пам’ятну світлину, а найменші вірні на молитовну згадку отримали образки від Єпископа.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело