У парафії села Глибоке вшанували пам’ять українського «кіборга» Володимира Байдюка
У суботу, 23 листопада, у парафії святого Дмитрія, що у с. Глибоке, Богородчанського протопресвітеріату, молитовно вшанували українського військовослужбовця — «кіборга» Володимира Байдюка, який загинув 10 років тому, виконуючи завдання із розвідки в районі Донецького аеропорту. До пам’ятних заходів долучився Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Вшанувати пам’ять Воїна Володимира чисельно зібралися рідні, друзі та близькі полеглого, а також односельчани й побратими. Крім того, щоб підтримати у цей день матір загиблого «кіборга» п. Оксану, приїхали матері-учасниці ГО «Івано-Франківська міська спілка членів сімей і родин загиблих, померлих та безвісти зниклих в зоні АТО».
Розпочалися пам’ятні заходи із заупокійної Божественної Літургії за всіма українськими Захисниками і Захисницями, які полягли в бою за волю й незалежність нашої Батьківщини. Її очолив Владика Микола у співслужінні пароха храму о. Володимира Савчина. Відтак присутні вирушили до могили Героя, де відбулася панахида.
Звертаючись до вірних із словом, Владика Микола зауважив, що найкращим даром, яким ми можемо висловити свою вдячність загиблим, є молитва.
«Тепер Володимир молиться й захищає нас в інший спосіб — з неба. Тож дякую за те, що ви пам’ятаєте його. Найперше хочу підтримати матусю, яка вже десятий рік страждає й проливає сльози. Отець Володимир прочитав гарний вірш, у якому йдеться про те, щоб не плакати. Однак якщо сльоза йде, то нехай. Головне, щоб наше життя не перетворилося у безперестанний пролив сліз, а для цього є Господь. Мамо Оксано, хочемо бути й надалі поруч з вами, молитися й пам’ятати нашого Героя», — мовив Архієрей.
А згодом додав: «Також в особливий спосіб хочу подякувати нашим матерям, які сьогодні є тут, щоб підтримати пані Оксану. Надзвичайно цінно, що ви підтримуєте одна одну. Ваша єдність, дружба і близькість є унікальними. Здається, що загоїти рани від такої втрати неможливо, однак Божа ласка робить свою справу, а ми про це будемо й надалі Його просити. Молимося за те, щоб після такого болю ви мали силу з Господньою допомогою зносити цю втрату».
Своєю чергою мати полеглого Захисника подякувала всім присутнім за те, що вони пам’ятають її сина й так чисельно зібралися, щоб помолитися за упокій його душі.
Відтак у місцевому будинку культури відбулися культурні заходи, присвячені пам’яті Героя. Так, виконанням патріотичних творів та художньою інсценізацією присутнім вкотре нагадали про дорогу ціну нашої незалежності, яку ми платимо й донині — життя тих, хто прагнув здобути волю й захистити свою землю.
Нейтрепетнішою стала мить, коли пані Оксана поділилася спогадами про сина й пригадала про момент його втрати. Крім того, жінка прочитала свої вірші, які присвятила Володимиру.
«Наш Володимир одним з перших пішов на війну, щоб інші мали можливість її не бачити. Ми сьогодні молимося й дякуємо йому, а також мамі та всій родині за такого сина. А собі зробімо іспит сумління й запитаймо себе: “Чи не марною була його загибель? Що я сьогодні роблю для того, за що він помер — для рівності, свободи та незалежності, для того, щоб кожен з нас жив?”. Тому сьогодні, вшановуючи нашого Воїна Володимира, дякуючи рідним, не зупиняймося, а стараймося кожен що може, там де може, робити щось задля нашої перемоги», — закликав насамкінець Владика Микола.
Завершенням дня пам’яті став традиційний волейбольний турнір, присвячений Герою. В ньому змагалися команди із сіл Глибоке, Підгір’я та Саджава.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ