Жителі понівечених ворогом будинків від ранку розбирають завали. Водночас пригадують – як добре їм жилося тут. Всі як одна велика родина. Дружня та турботлива. Тому й після вибуху, який пролунав вчора ввечері, одразу кинулися питати – кому й яка допомога потрібна.

Зараз же, коли потрохи відпускає шоковий стан, озираються довкола, а там – руїни.

Пані Валентина – на заспокійливих. Каже – інакше б не витримала. Серце жінки крається, бо батьківська квартира, де стільки спогадів, потрощена.

Не в силах стримати сльози і Лілія. Її двокімнатна на другому поверсі тепер без вікон і дверей. Вибуховою хвилею побито все. Серед вцілілого – ікона та фотокартка чоловіка. Вона дуже сподівалася, що тут свій сімейний затишок створить син. Але тепер не впевнена, чи можна це відновити. Єдине, чим заспокоює себе, її дитина неушкоджена, бо коли прийшов «руський мир», його не було вдома.

Так за мить ворог знову скалічив десятки доль. Одним злочинним наказом перекресливши буденні плани.