Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.

Лк 8,41–56

Головна тема цієї євангельської події про оздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра – це віра як живий зв’язок людини з Богом. Вона проявляється у дотику людини до Бога. Жінка хворіла на кровотечу дванадцять років і ніхто не зміг допомогти їй. Коли дізналася про діяльність і чуда Ісуса, вони зродили в її серці віру, що тільки Він допоможе їй. Жінка вирішила зустрітися з Ісусом, мала переконання, що Він зцілить її. Одного дня, коли Господь був у її околицях, вона прийшла до Христа й доторкнулася краю Його одежі, особисто торкнулася живого Бога, Його всемогутності та любові. Дотик віри жінки до любові Христа зцілив її від хвороби.

Прийшовши до дому Яіра, Ісус взяв померлу дочку за руку й наказав їй пробудитися. І вона ожила. Через слово та руку Христос торкнувся померлої дочки Своєю всемогутністю та любов’ю і дарував їй життя. Кожний дотик Бога до людини змінює її, повертає її до повноцінного життя. Якщо переживаємо духовне життя як живу зустріч з Ісусом, то кожного разу відчуємо в собі зміну, будемо наповнені спокоєм і любов’ю.

Один чоловік багато років провадив грішне життя, чинив тяжкі гріхи, крім убивства. Найбільшим його недоліком були непристойні слова як щоденна звичка. Якось він познайомився з дівчиною, але через таку грубу поведінку дівчина відмовилася зустрічатися з ним, а тим більше одружитися. Це дуже пригнітило чоловіка, що всі відкидають його, він не знаходить щастя в житті. Його давня знайома однокласниця з розумінням ставилася до нього. Вона порадила своєму товаришу піти до Сповіді. Чоловік прийшов на Службу Божу, став у чергу до Сповіді. Коли наближався момент підійти до сповідальниці, він відчув себе неготовим, бо покаяння розумів традиційно, що отець сам розповість гріхи, дасть покуту і все. А тут треба було самому розповісти про своє життя і він вийшов із храму. Невдовзі до нього зателефонувала дівчина й спитала: ,,Як у тебе справи? Ти ходив до Сповіді?” ,,Та ні. Я не готовий до неї”, – відповів він. Але дівчина спокійно наполягала на тому, щоб хлопець ще раз пішов до Сповіді, бо інакше не зміниться його життя. Тоді чоловік повернувся до храму, став писати свої гріхи на папері і з цим пішов до Сповіді. Після покаяння він відчув на душі полегшення. Юнак ще довший час боровся зі своїми гріхами. Після кожної наступної Сповіді Ісус поступово очищав і оздоровляв його. Сьогодні цей хлопець активно займається євангелізацією в Церкві та проповідує віру в силу любові й милосердя Ісуса.

У світі є так, що Бог, Який нас створив і покликав до життя, першим виходить нам назустріч, торкається Своєю любов’ю, яка наповняє нас добром і щастям. Христос робить це кожного дня й потверджує Свою любов до нас різними знаками: через події, обставини, людей, Боже Слово. Тому так важливо удосконалювати свою віру, щоб могти бачити знаки Божої любові до нас. Віра, яку виражаємо в молитві, Богослужіннях, Святих Тайнах, виконанні заповідей, – це властиво прояви нашої любові до Бога, відповідь на любов Ісуса до нас, яку дарує нам кожного дня. Цим виражаємо свою правдиву побожність як живий стосунок любові з Богом, Який дає життя і щастя. Тоді вже сам Христос діє в нас та в житті, впорядковує думки, почуття, допомагає й захищає нас. Кожна молитва, Святі Тайни, Боже Слово, які переживаємо як дотик до Божої любові, змінюють нас і життя, зціляють, наповняють правдою і любов’ю, відчуттям вартості, сенсу життя та щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело