У четвер, 19 грудня, у Брошнів-Осаді відбулася зустріч родин зниклих безвісти військовослужбовців. Опісля спільного моління, учасники зустрічі влаштували акцію на підтримку зниклих безвісти.

«”…Сину, чому ти нині не з нами? Де ти? Чи відчуває твоє серце оті мої ридання?” — не полишають мучити думки згорьовану жінку, котра вже кілька місяців не отримує звістки з війни. Бодай одного слова: “Мамо, все добре…”. Так, цього нема. Бо надійшло їй тільки повідомлення з військової частини, що син її пропав безвісти. Але… не віриться. Бо, може, в лікарні лежить. А, може, у полоні», — йдеться на сторінці Брошнів-Осадської територіальної громади.

«Боже, тільки у Твоїй силі повернути солдата додому! На Тебе, Господи, уповаю», — молилась деканальна церква Вознесіння Господнього у Брошнів-Осаді 19 грудня, незадовго до Різдва.

Саме тут, у храмі Божому, зібралися на богослужіння не тільки пересічні парафіяни, але й ті, кого з ініціативи головного спеціаліста Брошнів-Осадської селищної ради Тетяни Медведчук та отця-протопресвітера Володимира Майки, запросили до храму. Це передусім родини тих військових з Брошнівської громади, які вважаються зниклими безвісти. Таких є 11.

У храмі було людно, атмосфера вражала теплом доброзичливості, душевним спокоєм. Отець Володимир у часі моління просив у Господа для всіх хлопців, що воюють за Україну, за полонених і зниклих безвісти, здоров’я та щасливого повернення додому. Для їхніх рідних — не впасти в розпач, зневіру та депресію.

Священник запевнив, що лише Ісус принесе мир у наші життя. «І як би не було сьогодні, зі мною – Господь. Я Йому довіряю, — не втомлюймося повторювати, коли на серці важко стає», — порадив священник.

Вірні молилися за Батьківщину, а богослужіння завершилося виконанням духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний».

Насамкінець родини зниклих безвісти підходили до о. Володимира, і він кожного поблагословив, а також вручив солодкі подарунки та духовну літературу.

«Спілкування відбувалося з присутньою тут дружиною звільненого з полону брошнівосадця Руслана Чернія — Марією, котра перенесла тягар невідомості, коли наш Воїн Руслан вважався зниклим безвісти, а відтак ще 22 місяці був у російському полоні. У розмові з родинами Марія на власному прикладі довела, що тільки глибока віра допоможе здолати невідомість», — розповідають організатори.

Після моління всі вийшли на подвір’я храму і провели своєрідну акцію на підтримку зниклих безвісти. На плакатах було написано прості, але такі потрібні слова: «Біль зниклих — наш спільний біль», «Ви боролися за нас — тепер ми боремося за Вас», «Пам’ятаємо! Чекаємо! Не мовчимо!», «Чекаємо Вас додому!» У цей час дехто тримав у руках фотографії своїх рідних, які вважаються зниклими безвісти.

«Господь дає випробування — маємо його здолати…», — зазначають у дописі.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело