Під час різдвяної місії музичного гурту «Метаноя» у Польщі о. Владислав Ігнатюк із Донецького екзархату, родом із Мелітополя, розповів про свій шлях до Бога та плекання української національної ідентичності. Відеозапис однієї з його розповідей, яка стала вірусною в інтернеті, поширив у фейсбуці учасник гурту о. Іван Височанський.

У відео о. Владислав Ігнатюк зазначив, що йому 36 років, 23 з яких він розмовляв російською.

«Я з міста Мелітополь Запорізької області, де українською мовою було розмовляти соромно, не модно. Комуністичний режим так побив, покалічив там усіх українців, що, коли б хтось говорив українською, то можна було б подумати, що ця людина з якогось забитого села. І я соромився цього. Так само 23 роки я не ходив до церкви, хіба що на Пасху та Різдво. На Йордан ми ходили купатися, і це було найголовнішим. У церкву можна було прийти поставити свічку, якщо щось сталося», — поділився священник.

Отець Владислав зазначив, що все змінилося, коли до Мелітополя приїхав місіонер зі Словаччини о. Петро Криницький і відкрив греко-католицьку парафію. «Мене запросили прийти подивитися, але я відмовився, думаючи, що православний християнин не піде до якоїсь польської церкви, маючи такий рівень знань», — згадує він.

«Потім мій друг, який зараз є священником, також мене запросив, і ми пішли разом. Коли ми прийшли до церкви, я помітив, що священник протягом усієї Літургії усміхався, а в кінці навіть засміявся. Я запитав його, чому він увесь час усміхається. На це він відповів: „У моєму серці живе Той, хто дає мені сили радіти“, — і додав: „Хочеш, я тебе з Ним познайомлю?“» — розповів отець.

Отець Владислав додав, що отець Петро навчив його хреститися, молитися, читати Святе Письмо і ходити до церкви не лише двічі на рік, а щонеділі.

«Потім він сказав мені: „Ти маєш глибоке коріння й високе гілля. Ти — не перекотиполе, ти — українець“. Він навчив мене української мови, співати українських піснь, подарував вишиванку. Коли я прийшов додому, то запитав у батьків, чи знають вони, що я — українець. Згодом і мої батьки почали говорити українською, вдома після свят співали українських пісень та разом ходили до церкви», — розповів о. Владислав.

«Навколо Мелітополя зростали парафії, і вже налічувалося дев’ять громад. Але 24 лютого 2022 року країна-терорист прийшла зі зброєю, приставила пістолет до скроні й заявила, що нас не існує: ні нашої мови, ні історії, ні культури, ні нас самих. „Ви всі — лише окраїна якоїсь великої держави“. Та це було запізно, адже ми вже повірили, що ми — українці. У них не вистачить жодних ракет, куль чи танків, щоби знищити українство, яке тече в наших жилах. Українство вплетене в наше ДНК, і вони нічого не можуть із цим зробити», — наголосив священник.

Звертаючись до українців у Польщі, він зауважив: «Моє серце радіє, бо ви пам’ятаєте своє коріння і передаєте це своїм дітям. Тут, у цьому місці [храмі — ред.], можна поливати це коріння, приходити, щоб його укріплювати, щоб рости й пам’ятати: я — українець, я — християнин».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело