Пращури розуміли це, йдучи до об'єднання наших земель. І таки досягли мети. Проголосили Акт Злуки народних республік – Української та Західноукраїнської. Це було 106 років тому.
У цьому ні на мить не сумнівалися наступні покоління нащадків. Щораз вони гуртувалися. Навколо зміцнення держави, її розбудови.
Ми разом – доводимо й зараз. У важких боях і в тилу. Бо нам випала доля підняти знову синьо-жовтий стяг над кожним нашим регіоном. Відтак, здобути Перемогу. Вона, власне, у неподільності України.
У цей день вшанували усіх, хто віддав життя, відстоюючи незалежність і соборність Батьківщини. Усіх вірних їй. Усіх, хто продемонстрував непохитність й міць нашої нації.
