30 січня 2025 року, опісля урочистих молінь з нагоди празника Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ, в конференц-залі ім. Франциска, папи Римського, за участі владики Василія, екзарха Харківського відбулась зустріч між випускниками, теперішніми студентами та настоятелями семінарії у Княжичах.

На початку зібрання, отець-ректор Петро Жук поділився спогадами про постання духовного закладу, котре відбулось 15 років тому, ідею тодішнього Глави Церкви – блаженної пам’яті Любомира Гузара щодо назви семінарії та перші кроки її постання. Важливо згадати, що Блаженніший, розповідаючи про цю свою мрію, розказав таку історію, що він колись ще молодим, мандруючи Грецією, був у семінарії, яка була посвячена трьом святителям. І вже тоді Патріарх мав на думці посвятити відновлену нашу семінарію трьом святителям: Василію Великому, Григорію Богослову та Йоану Золотоустому».

Відтак протоієрей Петро запросив єпископа та духовенство до ділення досвідом свого служіння на повірених їм ділянках, а також висловлення настанов і побажань для теперішніх студентів.

Спершу владика Василій Тучапець розповів про ті зміни, які завдала війна і властиво саме вони вплинули на діяльність Харківського екзархату. Численний вплив ідеології Радянської доби на свідомість людей, сприйняття Церкви як асоціацію насамперед із московським патріархатом. З присутністю Української Греко-Католицької Церкви на теренах Сходу, населення змогло оцінити діяльне служіння, зокрема у соціальній сфері в боку священників нашої Церкви. Нові осередки душпастирської праці наповнились новими вірними, які тепер ведуть своє християнське життя. Для мене важлива присутність священників на парафії. У нас є певне число храмів, де така можливість недоступна у звʼязку із бойовими діями. Людей евакуйовують, вони перебувають в матеріальній потребі. Ті, хто в скруті — щочетверга приходять до нашого катедрального собору у Харкові, щоб отримати гуманітарну допомогу різного роду. Ми дбаємо про наявність цієї підтримки. Також прихід людей це спілкування, опіка та зрештою звʼязок із Церквою. Тому, багато мирян тепер прийшло, навернувшись саме під час війни. Саме тому служіння священника є важливим.

Далі слово мав отець Олег Климончук, який служить в селах Макарів та Северинівка на Київщині. Священник зазначив, що ці простори потребують євангелізації. Він мовив, що спостерігається домінування матеріалізму, проте люди відкриті до зростання Божого Слова у їхніх серцях. Є місця, де взагалі немає Христового священника жодної конфесії. Будьте сміливими до посвячення себе Господній місії. З одного боку це ризик, а з іншого це відчуття свободи праці на Божій ниві. Якими ви будете по закінченню семінарії, такими залишатиметесь й опісля, тому набувайте духовний досвід та практику, користаючи із доступних пропозицій.

Отець Сергій Синовіцький, який душпастирює у Броварах та трудиться для людей у Патріаршій фундації «Мудра справа» наголосив на важливості носіння підрясника як видимого елементу духовного стану. Також звертаючись до семінаристів, звернув увагу на тому, що у кожного з нас свої таланти, не бійтесь бути собою у вашій діяльності як майбутніх ієреїв.

Отець Олександр Богомаз поділився роздумами про служіння з огляду на девʼятиріччя свого священства. «Професійно приймаю Божі дари, відкритий на це, все за що молюсь, Бог мені дає. Мої молитовні наміри стосувались розвитку Донецького екзархату, у якому я служу в Запоріжжі. Я міг читати про навернення людей, а тепер я бачу це в реальності. Понад сотню людей за ці два роки посповідались у мене, і це була їхня перша сповідь у житті. Я дуже багатий, бо усі випробування є для мене благодаттю, для мене є честю жити в сьогоденні. Наші обставини дають можливість прилучатися до оживлення усіх сфер, де працюють наші священники», – ділиться о. Олександр.

Ієродиякон Мелетій Гнипʼюк розповів про служіння у монастирі, Свято-Успенській Лаврі в Уневі. Він є одним із трьох студитів, котрі навчались у Київській семінарії. Диякон Мелетій завжди радо користає з нагод присутності у нашій спільноті вже опісля випуску. Ми особливо втішаємось цим.

Отець Володимир Литвинчук говорив про особливості подій після завершення семінарії, вступ до Українського католицького університету, одруження, ігнатіанські реколекції, які вплинули на рішення щодо прийняття священства. Владика Андрій запропонував бути його помічником у Секретаріаті Синоду єпископів. Згодом став дияконом і священником. «Найголовніше, це шукати Бога, знати Його, мати з Ним особисті стосунки. Усім бажаю мати цей сталий контакт з Богом і довіритись Йому. Теорія необхідна для осягнення практичної сфери служіння», – каже о. Володимир.

Отець Ярослав Павлюк, сотрудник парафії УГКЦ у місті Вишневе на Київщині: «Взимку ми стараємось євангелізувати навіть колядою, і це ефективно. Особливим пережиттям був щедрий вечір із родинами військових. Ще однією сферою моєї діяльності є Центр Академічного душпастирства молоді. Йорданське благословення в оселях студентів мало також свої цікаві особливості, люди були раді прийняти візит священника до своїх кімнат у гуртожитку. Це окрім благословення, також і нагода комунікації та пошуку шляхів співпраці із молоддю. Важливим є попри нечисленну присутність людей, не знеохочуватись, а дати простір дії Богові, який сприятиме приходу нових вірних».

Отець Микола Остапів сказав про парадокс духовних здобутків та особистих випробувань. Випуск 2024 року, одруження, дияконські та ієрейські свячення. Кілька його думок стосувались того, що молитва зобовʼязує та тримає, зокрема у священстві, а приємним бонусом є дружина, яка допомагає творити спільноту Церкви. «Тішуся, що сьогодні з вами та нехай Бог благословляє», – ці слова ієрея Миколая завершили коротку промову до присутніх.

Брат Назар Шевчук завершив нашу духовну семінарію у 2020 році, чим особливо пишається. Зараз його формування триває у Згромадженні отців-редемптористів. Брат поділився планами щодо дияконських свячень, які відбудуться вже невдовзі у Тернополі. Святитель – протосинкел Київської архиєпархії владика Йосиф Мілян.

Отець Григорій Березюк сказав про довіру до Бога, яка провадить крізь ціле життя. Священник також є військовим капеланом і належить до грона духовенства нашої Церкви, яке опікується військовослужбовцями.

Наприкінці була можливість послухати отця Маркіяна Буняка, який є Головою комісії у справах молоді Донецького екзархату. Символічно, що один рік тому його було висвячено на диякона в нашій семінарії, а у червні 2024 року владика Максим Рябуха рукоположив його на священника у Запоріжжі. Отець Маркіян каже: інструментом праці з молоддю є дружба, любов та бажання втілювати мрії. Закликаю відтепер не занедбувати покликання, а виконати Божу волю. Ви маєте стати тими, хто задовольнить запити людей щодо духовної потреби.

На завершення зустрічі семінаристів, ректорату та випускників було вручено подарунки для гостей: книги «Душпастирство руху Католицької харизматичної віднови в Україні», авторства Ярослава Кузишина та «Українські біблійні дослідження: від Галицького Євангелія (1144) до документа «Богонатхненність і правда Святого Письма» (2014)», видання, що здійснене за жертовної підтримки Abteilung Weltkirchedes Bistums Eichstätt / Deutschland та з благословення Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава.

За матеріалами: Медіацентр КТДС

Прес-служба Київської Архиєпархії

Джерело