Олексій Лях-Породько

1980 рік мав багато помітних заходів, які організовувала українська діаспора. У Канаді відбулась Вільна Олімпіада, у Лейк-Плесіді (США) під час ХІІІ зимових Олімпійських ігор Український Олімпійський Комітет, Смолоскип, Пласт, СУМ й інші українські товариства організували ряд значних олімпійських акцій, Уряд УНР в екзилі надсилав меморандум до МОК, НОКів та МСФ тощо. Серед перелічених масштабних заходів вирізняється ще один – Олімпіада Української Вільної Молоді.

Надзвичайною та унікальною подією в історії боротьби за олімпійську українську незалежність стало проведення у липні-серпні 1980 року в Буенос-Айресі (Аргентина) Олімпіади Української Вільної Молоді. Її організували молодіжні організації Спілка Української Молоді i Український  Пласт та інші українські об’єднання.

Шкода, що Олімпійські ігри 1980 року відбулися у москві. Численна міжнародна спільнота вільного світу закликала унеможливити цю подію у країні, де порушують права людини, творять національний геноцид, здійснюють політичні репресії, а найбільше обурило громадськість військове вторгнення срср в Афганістан.

Українці вільного світу також мали достатньо причин приєднатися до глобального бойкоту Ігор ХХІІ Олімпіади. Адже, окрім перелічених мотивів, був ще один – Україна не виступала на Олімпійських іграх самостійно! Хоча Україна є співзасновницею ООН, членом низки міжнародних організацій, а Урср мала хоч і формальний, але все ж таки “суверенітет” згідно з Конституцією. Але цього було замало й комуністи не допускали до самоідентифікації українців ще й на міжнародній арені.

Голосно заманіфестувала проти Олімпійських ігор у срср Спілка Української Молоді: “У зв’язку з підготовкою Світової Олімпіади, яка в 1980-ому році має відбутися в москві, Центральна Управа Спілки Української Молоді доручає всім Крайовим Управам СУМ у тому ж часі, тобто влітку 1980-го року, на поодиноких теренах: Північна Америка, Європа, Австралія і Південна Америка влаштувати Олімпіади Української Вільної Молоді”.

Про важливість та значущість Олімпіади свідчить і те, що засоби масової інформації не оминули, а детально сповіщали читачів на різних континентах про підготовку до неї та перебіг подій. Зокрема, газета “Українське слово”, яка є першим українським часописом у Буенос-Айресі, що видається Українським товариством “Просвіта” в Аргентині, у кожному випуску публікувала детальні статті та світлини про Олімпіаду: “Світлина з відкриття першої в Аргентині Олімпіади Української Вільної Молоді, яку започатковано в неділю, 27 липня 1980 року на оселі “Веселка” з надзвичайними успіхами, про перебіг яких подамо обширні повідомлення в черговому числі “Українського Слова”. Тут же ж додавали: “Програма Олімпіади продовжується за планом, що його подаємо в комунікаті Олімпійського комітету, запрошуючи наше громадянство до численної участі, щоб належно заманіфестувати єдність нашої спільноти в цій успішній акції наших молодіжних організацій, які об’єднано захищають самостійницькі права нашої Батьківщини!”. У Північній Америці про Олімпіаду Української Вільної Молоді писали журнал “Юнак” (Канада), газета “Свобода” (США), газета “Ukrainian Weekly” (США). В Європі писав про Олімпіаду журнал “Крилаті” (Бельгія).

Вже 20 липня Олімпійський Комітет надрукував олімпійську одноднівку “Олімпійський вогонь” українською та іспанською мовами. Брошура мала сорок сторінок, у ній було подано програму Олімпіади, відбитки олімпійських відзнак з відповідними поясненнями та орнаментальними прикрасами, а також додано сорок чотири рекламних оголошення, де перелік очолювали кооперативи “Фортуна” та “Відродження”. Їх співучасть покрила видатки на друк одноднівки.

Олімпійські однострої та медалі ретельно готували організатори Олімпіади. Всі учасники брали участь у відповідних, ексклюзивних олімпійських одностроях, які мали спеціальну олімпійську емблему з тризубом та відповідними написами. Для нагород усіх категорій спорту випущено відповідні медалі – срібні та позолочені з написами, емблемою і датою, відзначаючи ступінь нагороди та вид спорту. Загалом випущено 300 медалей, щоб мати запас для архіву та музею. Окремо видано олімпійські відзнаки.

Організатори ретельно розробляли програму та готували місце проведення змагань. Для ефективної підготовчої діяльності та належного рівня організації змагань було утворено Олімпійський комітет. У комітеті діяло п’ять комісій: організаційна, спортивна, пресова, технічна та фінансова. Очолював Олімпійський комітет член пласту Андрій Шаварняк. Секретарем був сумівець Марко Кіт. Олімпіаду проводили 20, 26, 27 липня, 3 та 10 серпня. 20 липня та 3 серпня заходи відбувалися на просвітянській оселі “Веселка”, 26 липня – в домівці Пласту, 10 серпня – на оселі “Калина”, яка є власністю товариства “Відродження”.

Змагання організували у таких видах спорту: футбол, папіфутбол (наймолодше юнацтво), гандбол, відбиванка (волейбол), нюколь, кошівка (баскетбол), пінг-понг (настільний теніс), легка атлетика (біг на 40, 60, 100, 200, 400 і 800 м, естафета 4х60 м, стрибки у довжину та у висоту). У футбольних змаганнях брали участь сім команд (дві – СУМ, по одній – Пласт, ОУМ, семінаристи, дві дружини юнаків). Жіночі команди змагалися у відбиванку та пінг-понг. У легкій атлетиці брали участь шість гуртків у відповідності до віку учасників. Загалом участь брали 170 змагунів (хлопців та дівчат віком від 6 до 18 років) членів СУМ, Пласту, ОУМ та семінаристів Єпархіальної семінарії з Буенос-Айресу.

Офіційне відкриття Олімпіади відбулося 20 липня 1980 року на оселі “Веселка”, програму якої проводив пластун Юрій Федишин. На урочистостях були присутні 200 змагунів та їхніх впорядників, численні делегації всіх українських організацій та глядацька аудиторія. В окремій ділянці оселі встановили трибуну, що її люб’язно надала місцева влада, а також надіслали військовий оркестр. Почесна Президія складалася з голів та представників організацій, преси та місцевої управи.

В урочистій ході брали участь 22 прапороносці різних організацій з національними прапорами Аргентини та України, сумівка Христя Мороз несла прапор Вільної Олімпіади з олімпійською символікою на тлі Тризуба. Позаду них йшли шість окремих відділів молоді.

Урочисте відкриття розпочали давньою олімпійською традицією – запалили олімпійський вогонь. Це зробили троє наймолодших учасників. Після чого пролунали національні гімни Аргентини та України, які виконав оркестр під супровід співу всіх присутніх. Далі виголошено олімпійську клятву для змагунів. Ось її уривок: “Обіцяю, що: буду змагатися чесно і справедливо, буду ставитися до інших змагунів, як до братів по крові, рішення суддів будуть для мене обов’язкові, а правила Олімпіади законом”. Услід за тим з вітальними промовами виступили голова Української Центральної Репрезентації Володимир Котульський, голова Центрального товариства “Просвіта” Василь Косюк та голова Олімпійського комітету Андрій Шаварняк.

Володимир Котульський: “Дорога Українська Молоде! В особливий спосіб хочу висловити признання ініціаторам й організаторам цієї Олімпіади, що вклали чимало труду й праці, щоб зреалізувати цю імпозантну маніфестацію Вільного Українського Спорту, як вияв протесту проти імперсько-московських ігрищ, які започатковано в країні тоталітаризму, в країні, де потоптано усі елементарні права людини. Сучасна Україна вимагає від нас за кордоном, спільного фронту в боротьбі та спільних акцій, без різниць наших особистих чи групових поглядів і переконань, бо основною передумовою наших успіхів є об’єднання всіх наших сил у моноліт Великого Національного Фронту. Так, як сьогодні тут, на спортивній площі, з глибокою радістю бачимо наше українське юнацтво в здорових спортивних змаганнях, так і завтра, хочемо бачити Вас усіх разом у всіх акціях в допомозі нашому Визвольному Руху”.

Василь Косюк: “Вельмишановний пане голово Української Центральної Репрезентації, шановні представники українських установ і організацій, українська громадо, дорога українська зорганізована молоде! Мені припала велика честь, від імені Центрального Товариства “Просвіта” в Аргентині і Управи “Веселки” привітати Вас усіх на цьому небуденному святі нашої молоді, відкриття першої в Аргентині “Олімпіади Української Вільної Молоді” на просвітянській оселі  “Веселка”, яка, солідаризуючись зі своїми побратимами в діаспорі, теж протестує проти Олімпійських ігрищ, які зараз започатковано в столиці російської колоніальної імперії в москві при відсутності багатьох вільних націй, а серед них вільної Аргентини, в яких – наша поневолена українська нація виключена і не заступлена, а спортсмени України змушені брати участь під чужими московськими прапорами”.

Офіційні урочистості супроводжувались Службою Божою. На Площі Слави під величезними прапорами Аргентини та України, перед пам’ятниками Симону Петлюрі, Євгенові Коновальцю, Тарасові Шухевичу-Чупринці та Степанові Бандері, споруджено вівтар з Хрестом та свічками, прикрашений зеленню та квітами, перед яким великим півколом встановлено 22 прапори. За ними потрійно півколо творила молодь, а далі – колони численних гостей, глядачів та оркестр. Службу відправив отець Юрій Мельничин, а під час Богослужіння співав хор під проводом Б. Василика. Перед службою було вшановано пам’ять борців за волю України, рівно ж тих, хто віддав життя в обороні волелюбної землі Сан Мартіна проти комуністичного панування.

У неділю 10 серпня на оселі “Калина” відбулися спортивні (з огляду на несприятливу погоду 27 липня частину змагань перенесено на 10 серпня) та урочисті заходи. Зранку відбулися спортивні змагання, а перед обідом Богослужіння. Службу Божу відправив Єпископ Української Католицької Церкви Кир Андрій Сапеляк, дякуючи за успішне проведення Олімпіади й відзначаючи річницю Хрещення України, а також започатковуючи відзначення Марійського року в Єпархії.

Після закінчення змагань учасники отримали здобуті нагороди та пам’ятні грамоти. Присутні представники різних українських товариств і численні гості зібралися навколо вівтаря олімпійського вільного вогню й заспівали національний гімн України. Також були різні промови від Української Центральної Репрезентації Володимира Котульського, Централі “Відродження” Романа Зінька, голови Олімпійського Комітету Андрія Шаварняка.

Роман Зінько: “Від імені Товариства “Відродження” –  господаря оселі “Калина” – припала мені честь привітати вас з нагоди закінчення змагань першої Олімпіади Української Вільної Молоді в Аргентині. Водночас хочу подякувати ініціаторам цієї ідеї, яка виникла, як доказ спротиву до Олімпійських ігрищ у москві, де наша, українська молодь не мала права виступати від імені своєї Батьківщини та під її прапорами, а була змушена захищати осоружні прапори тиранії, большевицької ссср. Приклад, що ви даєте світові, є високої вартості, бо ви народились на вільній Аргентинській землі великого Сан Мартіна, Ваш зв’язок з країною ваших батьків та дідів є вислідом виховання та любові до високих ідей, у ваших серцях, у шляхетній душі жевріє почуття християнського добродійства до тих ваших братів, що терплять у найбільш безбожницькій імперії цього століття. Успіх ваших ігор не міряється досконалими темпами, а доказом доброї волі, щоб пожертвувати своє здорове тіло для здорової душі, для вищої вартости Бога, Батьківщини та Родини”.

Голова Олімпійського Комітету Андрій Шаварняк у своїй промові подякував усім, хто долучився до організації та проведення першої Олімпіади Української вільної Молоді. Ось уривок його промови: “Шановні гості та дорога українська молоде! Олімпіада Української Вільної Молоді – хоч з деякими перешкодами – дійшла до свого закриття, успіх її завдячуємо всім тим товариствам та особам, які від самого початку підтримали спільну ініціативу молодіжних організацій та сприяли нам матеріальною та моральною допомогою. Перша подяка Преосвященному Владиці Кир Андрієві Сапеляку – Єпархові українців-католиків в Аргентині, та о. Юрієві Мельничинові ЧСВВ, які не пожалкували особистого труду та часу, щоб ця Олімпіада мала свій християнський український характер… Особливу подяку складаємо Товариствам “Просвіта” і “Відродження”, які надали нам свої відпочинкові оселі “Веселку” і “Калину”… Подяка пресовим органам “Українське Слово” та “Наш Клич”, що безупинно інформували нашу громаду про програму та перебіг нашої Олімпіади. Також наша подяка дирекції української радіостанції “Вільна Україна”, яка в кожній хвилині допомагала нам інформувати учасників… Дякуємо також українським підприємцям, професіоналам та всім тим, що надали свої пожертви для видання “Олімпійського Вогню”… Від імені Олімпійського комітету висловлюю найщирішу подяку нашим молодіжним організаціям: Спілці Української Молоді, Організації Української Молоді та Українському Пластові… Сердечна подяка для вас  від імені цілої нашої громади, що ви своїм палким ентузіазмом, фізичним зусиллям та високою мораллю правдивих змагунів, звеличали та здійснили нашу ідею”.

Символічним привітом братам в Україні стали випущені до неба десятки синьо-жовтих кульок з прапорами Аргентини та України.

Про величаве значення Олімпіади Української Вільної Молоді й роль активу в її організації говорить голова Українського Культурного Товариства “Просвіта” Юрій Данилишин: “Олімпіада Української Вільної Молоді відбулася в Аргентині завдяки зусиллям організованої громади, багато співпрацівників якої зложили труд і час в тій корисній імпрезі, але потрібно відмітити, на мою думку, двох осіб, котрі були мозком і серцем всього заходу: це вже покійний д-р Ігор Василик та пан Віктор Аґрес, без їхнього вкладу захід би, напевно, не відбувся”.

То ж пам’ятаймо наше героїчне минуле, щоб мати вільне майбутнє!

  

Джерело