Неділя м’ясопусна 1Кр 8,8-9,2; Мт 25,31-46 (о. д-р Турконяк Р.) Храм Пресвятої Тройці, Львів 23.02.2025.

Святий апостол Павло, як лідер у христовій Церкві, відзивався до вірних також про їжу. Стародавні філософи уважали, що вони вільні люди і їм усе дозволено, тому не обмежували себе в нічому. Рабини були також переконані у своїй правоті, але зважали на більшість, щоб не стати спокусою нікому та зберігати спокій серед божого люду. Траплялися цинічні особи, які не дивились на інших. Коли заходила мова про споживання ідольського м’яса, спокійно його вживали, полагоджуючи це зі своїм сумлінням. Апостол бажав звернути увагу проводирям народу, щоб вони уважали на немічних осіб, яких сумління делікатне і від того можуть отримати звабу забувши, що за них помер Христос. Хоч можливо було їсти м’ясо, проте святий Павло переживав за спасіння простолюддя. Тому він уважав, що народу потрібно давати добрий приклад. Святий апостол вчинив постанову, щоб зовсім не їсти м’яса, коли це стає спокусою для ближніх. Без м’яса можна обійтися, а стати гріховною повабою для ближніх – тяжка провина тим, хто так чинить! Ось слова Ісуса Христа: «І якщо хто спокусить одного з цих малих, які вірять в мене, то краще йому буде, якщо прив’яжуть жорновий камінь на його шию і вкинуть в море» (Мр 9,42), така велика провина зваблювання ближніх. У книзі Макавеїв описано про дев’яносторічного старця Елеазара, якого царські чиновники бажали використати у своїх цілях: «… через те, що з давніх часів чоловіка знали, взявши його на самоту, переконували, щоб він, принісши м’ясо, яке йому годиться їсти і ним приготовлене, вдавав наче їсть м’ясо, що з царської жертви за приказом» (2Мак 6,21).

Старець мав таку відповідь: «Бо якщо я й спасуся від нинішньої муки, що від людей, то від руки Вседержителя не втечу, ані живим, ані мертвим… а молодим оставлю вірний приклад, щоб хоробро і вірно за чесні і святі закони вмерти. Як він це сказав, зразу пішов на муку» (2Мак 6,26;28). Праведний Елеазар не бажав підступом зваблювати людей, відмовився їсти навіть дозволене м’ясо, щоб не стати спокусою для інших. Пішов на муки, щоб залишитися вірним Богу!

Святий євангелист Матвій описав перебіг страшного суду. Він не писав зі свого розуміння, а описав навчання Ісуса Христа, Сина Божого, який судитиме живих і мертвих, праведних і грішників. Господь не буде сам. Він з усіма ангелами сидітиме в славі на престолі перед зібраним народом, який коли-небудь проживав на землі, як великий князь і володар Життя. Ніхто із людей не залишиться, також, нікого не забудуть, щоб призвати на справедливий суд. Зі слів Спасителя пізнаємо, що на суді кожна особа займе відповідне місце, ніхто не буде втручатися не в свої справи. Кожна людина згори знатиме свою вічну долю: щасливу або нещасливу. Цю долю не можна змінити і це підтвердив сам Ісус Христос: «І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Людина, наділена розумом, бореться за своє щасливе життя у вічності, бо за покарання не потрібно боротися.

Господь, який мудро влаштував світ, витворив неосяжні небеса, наповнив повітрям простори, розмістив землю, на якій влаштував життя. Він майстерно і славно створив комах, рослин, риб, тварин тощо. Він створив розумну людину й у вічності для неї, як винагороду, приготувив все найкраще. Сам Спаситель запевнював своїх: «В оселі (господі) мого батька осель багато. А якби не так, то я сказав би вам, бо йду приготувати вам місце» (Ів 14,2). Бог піклується про людей, щоб забезпечити вірному народові щасливе буття у вічності. Господь вказав людям, що робити і як жити, щоб осягнути вічне щасливе життя. Залишив нам заповіді, згідно яких слід жити, щоб бути у вічності щасливими. У прочитаному уривку з Євангелії від Матвія, представлено людям, що необхідно робити, щоб отримати нагороду. Потрібно: голодного накормити, спраглого напоїти, чужинця прийняти в дім, хворого відвідати, прийти до тих, хто у в’язниці тощо. Бог не вимагає від людини надзвичайних вчинків, лише пропонує кожній особі виконувати сумлінно свої обов’язки й уникати порушень заповідей, приписів, які Господь, як Творець людини, запропонував до виконання й готовий за це нагороджувати. Коли хтось влаштовується на працю, працедавець висуває свої вимоги, тому, що він оплачує роботу. І Господь вказує на свої закони, які сприяють людству для кращого життя і служать для вічної нагороди. Очевидно, що кожна людина має вибір – прийняти або відмовитися. Господь залишає вільну волю людині, яку він їй дарував. Вибираймо добро, виконуймо благодушні вчинки, щоб удостоїтися вічної нагороди!

Також сьогодні молимося та благаємо в Господа благословення для доброчесного отця Степана Кащука, який святкує 50-десятиліття священства. Якраз, 23.02.1975 року диякон Степан отримав Христове священство. Доброчесний отче Степане, вітаємо Вас, як доброго, відповідального, сумлінного, вірного слугу своєму народові та відданого Богу служителя Христової Церкви! Хай Бог благословить Вас мудрістю розуму, непохитністю волі, стабільністю характеру, добротою серця та добрим здоров’ям на багато років гідного життя!

Джерело