Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам.

Мт 6,14–21

Приготування до Великого посту триває чотири тижні. У ньому є чотири неділі як чотири символічних кроки, які вказують на кілька важливих правд, необхідних для доброго проведення посту: щира й покірна молитва, яка визнає Господа основою життя, пізнання Божої любові, мета життя та Бог, як скарб для людини.

Сиропусна неділя, остання перед Великим постом, завершує наше духовне приготування до нього. У Євангелії Ісус підсумовує науки попередніх неділь і подає три ознаки доброго посту: прощення, покора й духовні скарби. Піст – це час покаяння й навернення, відновлення зв’язку любові з Богом. Знаємо, що любов до Бога тісно пов’язана з любов’ю до ближніх. Правдиве покаяння проявляється у примиренні з Богом і ближніми, прощенні нами їхніх гріхів. Бо як каже апостол Іван: ,,Хто любить ближнього, якого бачить, той правдиво любить Бога, якого не бачить”. І навпаки: ,,Хто любить Бога, той любить і ближнього свого”.

Тож тілесний і духовний піст ми повинні виражати вчинками, а не словами, духом щирості, а не для людського ока, щоб подобатися людям. Цим маємо засвідчити, що Бог – це найбільший наш скарб.

Стоячи сьогодні на порозі Великого посту, звернімо увагу на покаяння або прощення гріхів. Бо кожен піст не можливо добре провести без очищення з гріхів, щоб могти відновити любов до Бога.

Іноді навіть практикуючі християни переживають певні труднощі щодо покаяння та Сповіді. Коли говоримо про основні прояви побожності: особиста молитва, богослужіння, Святі Тайни, то найперше треба мати на увазі, що це живий духовний зв'язок із Богом, а не релігійний звичай. Це передусім стосунок любові людини з Богом. Без духа любові Ісус та людина будуть чужими особами. Тоді в нас може виникати страх перед Богом як певною таємницею, відчуття можливого покарання за наші помилки чи гріхи. Хто не пізнав глибоко Божої любові, може відчувати в собі страх, боятися часто приходити до Сповіді: що не пригадає собі всіх гріхів, Христос скартає мене за гріхи, загнівається через мою гріховність.

Страх щодо Сповіді буває також наслідком слабкої довіри людини до Бога. Коли Господь прощає людині гріхи, Він більше не пам’ятає їх. Христос з любов’ю чекає і приймає кожного грішника в Тайні Покаяння. Говорячи про Сповідь, треба пам’ятати, що гріх – це хвороба, бруд для душі. Коли у Сповіді каємося за свої гріхи, Ісус Своєю любов’ю і милосердям очищає, оздоровляє нас із гріхів, робить нам велике добро. Тож ми не повинні боятися Сповіді та самого Ісуса, а радіти, що можемо далі будувати життя й наповняти його Божими дарами. У цьому проявляється довіра Христові. Добро можливе тільки завдяки зв’язку любові з Богом. Тому апостол Іван пише: ,,Страху нема в любові, але, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, і хто боїться, той недосконалий у любові. Хто пробуває в любові, той пробуває в Бозі, і Бог пробуває в Ньому” (1Йо 4, 18,16).

Одного разу юнак зустрів у місті чудову дівчину, яка продавала квіти, і відразу ж закохався у неї. Він усміхнувся до неї, і вона також відповіла йому усмішкою, подарувавши квітку. Дізнавшись її ім’я, юнак послав їй записку, сподіваючись на зустріч.

Юнак часто роздумував про дівчину. Минали дні, а відповідь не надходила. Він був настільки схвильований, що цілковито втратив спокій і більше не міг молитися. «Вона напевно вважає мене негідним навіть відповіді і тепер насміхається з моїх почуттів?» – думав юнак.

Минав час, і його почала роздирати ненависть і гординя. ,,А якщо так, то я більше не буду давати волі своїм почуттям, бо з них глузують усі. Ніхто не гідний моєї любові”, – сказав юнак і кинув подаровану квітку у вогонь. Після того він почав молитися, щоб позбутися любові. Але після триденної молитви не знайшов бажаного спокою, а тільки почуття самотності й непотрібності. «Я мушу піти до тієї дівчини і спитати, що маю чинити далі!» – вирішив юнак і пішов до її оселі.

На порозі його зустрів старий власник будинку. ,,Не підкажете, пане, де тепер дівчина, що мешкає тут?” – спитав юнак. ,,Дівчина, яка раніше жила тут, тиждень тому потрапила у в’язницю за борги і сьогодні вранці померла”, – відповів чоловік.

Усвідомивши, що сталося, юнак впав на коліна і заплакав. ,,Який я був сліпий! Якби пішов до неї відразу, то встиг би викупити її, але, поглинутий своїми почуттями й хвилюваннями, зовсім забув про ту, кому належало моє серце!”

Щоб наша побожність була правдива й успішна, наповняймо її духом віри та щирої любові. Тоді отримаємо щедрі її плоди та Великого посту: добро, мир і радість у житті, як каже Ісус: ,,Щоб ви мали в мені мир” (Йо 16,33), ,,Щоб у вас була моя радість і щоб ваша радість була повна” (Йо 15,11). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело