Екологічні проповіді на першу неділю Великого посту
За апостольським читанням
Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32 – 12, 2.
Вірою Мойсей … волів радше страждати разом з людом Божим, ніж
дознавати дочасної гріховної втіхи. …вважав за більше багатство
наругу вибраного народу від скарбів Єгипту»
(Євр 11, 24-26)
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні переживаємо вкрай складні часи неабияких загроз. Уже не перша загарбницька війна, ціллю якої стали ми, українці й Україна, укотре демонструє руйнівний характер у різних вимірах людської життєдіяльності: духовному, національному, фізичному й екологічному. Наша трагічна і водночас героїчна історія не раз засвідчила: там, де приходить окупант, панує тотальний колоніалізм й експлуатація як людини з її національною ідентичністю, морально-етичною сферою, так і природних Божих дарів її Батьківщини.
Наприклад, внаслідок австрійської колонізації західноукраїнських земель безжально знищувалося найбільше багатство краю – ліс, щорічний експорт якого лише з Карпат у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. становив більш як 100 тисяч вагонів. З кожним наступним роком його вирубування з подальшим експортом щоразу збільшувалося та продовжилося й тоді, коли австрійських окупантів замінили польські, німецькі, московські…
Подібні явища жадібної експлуатації стосувалися й інших багатств нашого краю – нафти, озокериту, тваринного і рибного світу тощо. У цей жахливий період наш народ у цілому й кожен українець зокрема на Заході Батьківщини теж піддавався неабияким обмеженням, почасти не маючи достатньо ресурсів навіть для виживання. Як наслідок, соціально-економічне становище нашого народу було настільки нестерпним через окупацію, що це призводило до масових еміграцій і навіть до численних смертей від голоду.
Усі ці історичні факти, а радше їх оцінка в конкретному відрізку часу показують, що тільки в незалежній та суверенній Україні, із живою і дієвою вірою ми зможемо якнайповніше реалізувати одне з першочергових спільних завдань – бути добрими й відповідальними управителями Богом сотвореного світу, зокрема «едемського саду» під назвою «Україна» й стати захисниками наших спільних благ і дарів – від лісів і фауни аж до енергетики й рідкісноземельних мінералів.
З огляду на зазначені небезпеки від війни й окупації автор Послання до євреїв заохочує до боротьби за свободу й цінності, за віру і вірність Богові, за справжні скарби і Його дари!
Сьогодні напрошується порівняння політико-релігійного становища вибраного народу з українським! Як показали події останніх років, а особливо тижнів, неможливо й не варто сподіватися й покладатися на «князів цього світу» (Пс 145, 3; Єр 17, 5-7), зрештою як і на людину в цілому, адже людський світ є занадто користолюбним, матеріалістичним і прагматичним. «Земні князі» вкотре забувають, що загальне благо є універсальним, тобто правителі зобов’язані відстоювати справедливість не лише для своїх громадян, а й для всього людства.
Як слушно підкреслює св. Тома Аквінський у праці «De Regno», навіть якщо лідер проводитиме добру політику всередині країни, однак у зовнішній сфері відносин керує несправедливо, підтримує чи сприяє геноциду народів (як у нашому випадку – українців), веде через шантаж і тиск експансійну економічну політику щодо рідкісноземельних металів, то в таких випадках він засадничо порушує моральний порядок, стає тираном і в певному сенсі є нелегітимним. А народ, який обрав такого правителя, несе моральну відповідальність за його дії, тобто за вчинення тяжкого зла. Тому нам, українцям-християнам, слід завжди уповати, довіряти і покладатися лише на Господа (Прип 3, 5-6; Пс 26, 14; Пс 130, 5), плекаючи повсякчас і не втрачаючи незламний сильний дух (Прип 18, 14).
У запропонованому уривку Апостола знаходимо приклади праведників Старого Завіту, котрі звершували подвиги віри та зберігали вірність Творцеві, тобто жили так, що «Бог не соромиться зватися їхнім Богом» (Євр 11, 16). Тому і ми, як нащадки цих великих подвижників віри, покликані «бігти витривало до змагання, що призначене нам» (Євр 12, 1-2). Окрім цього списку чудових прикладів для духовного наслідування: Мойсея, Гедеона, Самсона, Давида, для нас найпершим і найбільшим є Ісус, який уже переміг у відповідній боротьбі (Йо 16, 32) і чекає на «фініші» нас. Для успішної боротьби й перемоги Він пропонує нам своє вічне, живе і діяльне Слово, а також пречисте Тіло й животворчу Кров. Саме в Ньому знайдемо сили для витривалої і переможної битви. З огляду на те, що Розіп’ятий Господь сам «страждав і був випробуваний, Він може допомогти тим, які проходять через пробу» (Євр 2, 18). Автор Послання до євреїв закликає провадити боротьбу з упевненістю в перемозі. Для нас щоденними гаслами-зброєю мають стати слова: «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Флп 4, 13) та «Неможливе в людей, можливе у Бога» (Лк 18, 27).
Слід зауважити, що молоді Церкви-спільноти, до яких апостол Павло звертається в Посланнях, подібно як зараз ми, переживали непрості часи – християни постійно перебували в небезпеці, були загрожені владою і радикальними противниками. Втім, у своїх молитвах за них апостол не просить про захист від переслідувань чи про зупинку страждань, а радше промовляє так: «Я молюся, щоб згідно з багатством Його слави ваша внутрішня людина була зміцнена силою через Його Духа» (Еф 3, 16). Це означає: якщо наше життя розбите через війну і людські зради союзників-«князів», але, попри ці зовнішні складні обставини наш дух залишається сильним, то ми будемо діяти в силі та перемагати. І навпаки, при зламаному дусі і сприятливих зовнішніх життєвих обставинах завжди будемо відчувати слабкість і проявляти її.
Таким чином, мудрість Святого Письма пропонує нам як пріоритет якнайбільше зусиль докладати задля наповнення свого духу Божою благодаттю, аніж поповнення банківського рахунка коштами чи щоденно втішання дочасними тілесними насолодами (Євр 11, 24-25).
Як конкретний приклад такої християнської мудрої емпатійної поведінки заради спільних благ: перемоги у війні, порятунку дарів Божих, в т.ч. надр і всього живого, може бути відмова хоча б у період Великого Посту від задоволення концертами, забавами, солодощами, розкішним одягом/аксесуарами, вишуканою їжею, неенергоефективним й неенергозберігаючим комфортом у домівці чи на місці праці тощо. Натомість можна присвятити більше часу молитві за порятунок полонених й заручників, за захисників і захисниць й економії коштів, які можуть стати пожертвами-донатами для наближення справедливого миру та нашої Перемоги. Санаторно-курортний відпочинок (лижі, боулінг, SPA-салони чи салони краси) із друзями у період Посту можна замінити на екопрощі чи екологічні Хресні дороги, молитовні нічні чування чи особисте паломництво-покаяння задля формування сильного духу.
Окрім молитовних подвигів, виявити особисту емпатію і співстраждання як до поранених і полонених Героїв, так і до враженого війною довкілля можемо через відповідні вчинки милосердя: відвідини військових госпіталів, екоакції, насадження садів Перемоги, порятунок тварин із прифронтових територій тощо.
Таким чином, Апостольське читання пропонує щонайменше на період Великого Посту зробити кожному вибір – плекати сильний дух і невтомно боротися з вірою і надією на Господа, на війні проявляючи мужність і «наскоки чужинців» відбиваючи (Євр 11, 34), чи піти легшим шляхом – опустити духовні і фізичні руки, капітулювати і стати рабом, отримавши в нагороду тимчасове «ВСЕ», тобто земні дочасні насолоди й «скарби Єгипту» – окупантів.
Отож, на початку Великого Посту Апостол закликає кожного з нас: «Біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса», Котрий «замість радости, що перед Ним була, витерпів хрест», … але досягнув найвищого блага – «возсів праворуч Божого престолу»! (Євр 12, 1-2)
Пам’ятаймо: як після лютої зими наступає гарна весна, а тепле сонечко й весняний дощик пробуджує з землі різноманітні трави й квіти, як після тяжких подвигів Великого посту настає світлий і радісний празник Воскресіння, так нехай у наших серцях і душах Божа ласка спричинить, щоби після лютого морозу гріха і війни прийшла тепла й радісна весна нового і правдиво вільного християнського життя, прийшла Перемога людини і створіння через Воскресіння. Амінь.
Підготував о. Сергій Довба, референт Бюро УГКЦ з питань екології Львівської архієпархії.
За Євангельським читанням
Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті,
й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого
(Йо 1, 51).
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі сестри і браття! У першу Неділю Великого посту, через свідчення євангелиста Івана, ми чуємо велике запевнення Христа про спасіння наших душ та Божий порядок у світі. Запрошення Филипа, звернене до Натанаїла «Прийди і подивися», нехай стане сьогодні запрошенням для всіх нас, щоб і ми у цей важкий воєнний час відклали власні справи і прийшли до Христа. Щоб ми наблизились до Нього, почули Його Слово та скріпили свою віру. Щоб у цьому Ювілейному році ми особливо розвинули в собі Божу чесноту надії і були певні, що разом з Богом вистоїмо, разом із Ним усе здолаємо і з Його допомогою відбудуємо нашу країну і відродимо всі понівечені Божі дари.
У першій частині сьогоднішнього Євангелія ми чуємо слова розчарування від Натанаїла. Він не довіряє свідченню Филипа про Месію і каже: «А що доброго може бути із Назарету?». Натанаїл є песимістом та повен недовір’я щодо галилейського учителя. Його очікування про месію геть інші, ніж те, що він чує від побратимів. Він, як і всі інші юдеї, очікує на потужного політичного месію з роду Давида, який визволить народ свій від римського поневолення та буде царювати над домом Якова.
Український народ сьогодні перебуває в подібній депресивній ситуації і шукає кола політиків, які б могли вирішити проблеми нашої держави. Зважаючи на численні людські жертви, спостерігаючи масштабні руйнування Божих дарів нашої країни, зокрема її флори та фауни, ми озираємось навсібіч у пошуках порятунку в цій кривавій війні. Народ та військо просили дружні держави дати нам «хаймарси» – і отримали їх; просили танки – і також отримали. Наступне прохання було щодо літаків – і вже й натівські літаки ширяють в українському небі. Найновішим бажанням нашого недалекоглядного народу стало повернення нам атомної зброї, щоб усі довкола боялись і не зазіхали на нашу землю. Українці намарне плекали надії на чужу зброю замість того, щоби більше довіритись і сподіватись на Господа.
Сьогодні, як ніколи, наш народ потребує багато тих, хто сам твердо стоїть при Христі та інших запрошує, як Филип, прийти, подивитися та почути голос нашого Творця і Спасителя. Він є запевненням нашої перемоги, і тільки в ньому вся наша надія. Доречно тут зараз згадати слова нашого папи Франциска, який у цьому Ювілейному Році особливо акцентує увагу на божій чесноті Надії. У своєму пастирському посланні до всього світу він пише: «Кожна людина має надію. У серці кожного живе надія як бажання та очікування добра, навіть якщо невідомо, що принесе прийдешній день. Непередбачуваність майбутнього, однак, породжує інколи суперечливі почуття: від довіри до страху, від спокою до зневіри, від впевненості до сумнівів. Ми часто зустрічаємо розчарованих людей, які дивляться в майбутнє зі скептицизмом і песимізмом, ніби ніщо не може принести їм щастя. Нехай же Ювілейний рік стане для всіх нагодою відродити надію. Боже слово допомагає нам віднайти причини для цього».
Продовжуючи роздуми над сьогоднішнім Євангелієм, бачимо, як Христос відкривається Натанаїлу і той робить велике визнання віри. Він приймає Ісуса у своє життя і визнає Його Божим Сином та царем. Цим самим Натанаїл стає для нас прикладом віри, яка веде нас до повноти життя з Господом та покладання усіх наших життєвих надій та сподівань тільки на нього. Тому Христос не випадково звертається в множині до своїх учнів та до нас сьогодні з вами: «…побачите небеса відкриті й ангелів Божих, як вони висходять та сходять на Сина Чоловічого» (Йо 1, 51).
Вболіваючи сьогодні за долю нашого українського народу, блаженніший Святослав звертається з теплими словами підтримки та закликом до міцної надії в Господі: «Хай цей ювілейний рік стане для нас часом оновлення нашої віри, зміцнення нашої надії та поглиблення нашої любові до Бога і ближніх. Хай він стане для нас часом серйозних роздумів, зважених рішень і благословенних дій. Хай він принесе довгоочікуваний мир на нашу землю та допоможе нам відбудувати наше суспільство на засадах справедливості та братерської любові. У цей рік не просто мріймо про краще, а й діймо з любов’ю, підтримуймо тих, хто поруч, живімо в надії та з вірою в те, що з Богом усе можливо» (31 Арт. Послання з нагоди Ювілейного 2025 року Божого).
Споглядаючи сьогодні величезні втрати нашого народу та руйнування, плекаймо тверду надію в Господі, що Він про нас знає, не забув про нас, береже нас та допоможе відродити знищені війною всі наші природні багатства, щоб Україна знову стала квітучою та мальовничою, щоб розмаїття Богом даних дарів захоплювало нас та прийдешні покоління, щоб українці стали добрими господарями на власній землі і завжди дякували Творцеві за Його щедрі дари.
Тому в цю Неділю Православ’я, у день перемоги над єрессю іконоборства, навчімося постійно звертати наш погляд на Спасителя і зі сподіванням на Його захист молитися разом із царем Давидом: «Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю» (Пс 121, 1-2). Амінь.
Підготував о. Василь Шафран, референт Бюро УГКЦ з питань екології Тернопільсько-Зборівської архієпархії.
Проповіді підготовлено в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.