Минулих вихідних, 22 березня 2025 року, з ініціативи референтури Бюро з питань екології Львівської архієпархії УГКЦ пройшов День духовної віднови у горах під назвою «Близниця 2025».

З цією метою священнослужителі Львова приїхали у мальовниче і курортне село Кваси, що в Рахівському районі Закарпатської області, звідки і пролягав одноденний маршрут на одні з найвищих вершин Українських Карпат – Малу і Велику Близниці.

Враховуючи період Великого Посту, учасники цієї гірської мандрівки – о. Сергій Довба, відповідальний за екологічне служіння у Львівській архієпархії, та ієрм. Франциск Гурняк, віце-ректор Василіянського інституту філософсько-богословських студій, помолилися у суботу зранку Божественну Літургію із адміністратором о. Ярославом Федором та парафіянами місцевого храму Преображення Господнього, під час якої екореферент о. Сергій Довба виголосив тематичну проповідь та передав парохові новий Церковно-екологічний календар на 2025 рік, присвячений екологічному вченню і служінню митрополита Андрея Шептицького.

Опісля, львівські священики вирушили у молитовну подорож горами. Формат був запропонований такий, що більшу частину чималого шляху мандрівники перебували у тиші, намагаючись почути голос Небесного Отця, та подивляючи навколишню красу Творця (Муд 13, 5): засніжені гірські масиви, пречудові вершини, недоторкані ліси «Карпатського біосферного заповідника» і безкраї полонини, первоцвіти-крокуси, дивовижні «танці» і співи птахів у небі, освіжаюче гірське джерело тощо.

Сходження відбувалося у супроводі «мелодії гір», де кожне перелічене створіння відповідним шумом-співом прославляло нашого Творця (Пс 148). На зворотному шляху, спускаючись у с. Кваси, священики-мандрівники провели й символічну еко-акцію, очищаючи гори від викинутого пластику. Отож, цей формат гірської мандрівки – одна з цікавих активних оптимальних нагод для очищення думок від зайвого «шуму світу» і його тривожних «голосів», психоемоційної, тілесної і духовної віднови свого «ресурсу» для подальшого плідного служіння, екології серця і душі, які у часі мандрівки в цей період жахливої війни в особливий спосіб молитовно взивали:

Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? (Пс 121, 1)

Хай гори принесуть народові мир, і горби – справедливість. (Пс 72, 3).

 

Довідково:

Гори завжди були особливим місцем зустрічі людини із Богом. У Святому Письмі часто знаходимо відповідні факти поклонінь, молитов, жертвоприношень, пов’язаних зокрема з Авраамом і Соломоном (г. Морія), Давидом (г. Сіон), Мойсеєм (г. Синай), Христом (Тавор, Голгота) тощо.

Знаний любитель гірських мандрівок святий Папа Іван Павло ІІ стверджував, що саме в горах «зникає безладна метушня міста, панує тиша безмірного простору, яка дозволяє людині почути внутрішнє відлуння голосу Бога».

Наш Праведний митрополит Андрей вважав гори «прообразом Христового Царства – Неба», які немов закликають нас «Вгору піднесім серця» – до Неба, до Бога! А самі гори та їх вершини називав «голосом, що дає свідоцтво про Бога»! Крім цього, Шептицький, 160-ліття народження якого Церква відзначатиме цьогоріч, шукав «гори» у людських серцях, які у переносному значенні представлялися немов «височини наших душ», де царює правда, справедливість та любов, і до яких провадять людину Боже Слово, Церква, молитва, віра й надія. Він вважав, що лише на таких «вершинах», де «чисте серце, щира воля і любов», де є бажання добра, де плекають християнські чесноти, можна правдиво поклонятися Богові, підноситися до Нього вгору. На противагу цим «височинам» у глибині серця існують т. зв. «низини», повні «болота і бруду».

Таким чином митрополит Андрей всіляко заохочував вірних до мандрівок горами щорічно демонструючи це особистим прикладом. З його благословення у церковному часописі «Мета» за 1939р. часто публікувалися відомі християнські мандрівники, з котрими розділяв свою любов до гір: «На вершині огортає людину почування величі, маєстатичности, душа росте й горить любов’ю до природи, до її Творця; тут возвеличує людина Всевишнього за Його всемогутність, премудрість і доброту. Гори виховують людину на благородну та добру істоту»;

«У горах … любов ваша до Всевишнього й рідного краю не матиме границь…».

 

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології

Джерело