За апостольським читанням

Євр. 314 зач.; 6, 13-20

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі!
Сьогоднішнє читання з послання апостола Павла до євреїв нагадує нам про вірність Божих обітниць та про силу надії, яка для християнина є «якорем душі» (Євр 6, 19). Ця надія тримає нас навіть у найскладніші моменти життя, коли здається, що навколо лише хаос і руйнування. У цей період Великого посту, у час, коли війна випробовує нашу віру, а екологічні виклики ставлять під загрозу майбутнє світу, маємо замислитися: як ми можемо практикувати чесноту надії в служінні збереженню Божого створіння?

Божа вірність та наше покликання

Апостол Павло наводить приклад Авраама, якому Бог дав обітницю: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми» (Євр 6, 14). Однак виконання цієї обітниці не настало миттєво: Авраамові довелося довго чекати, залишаючись вірним Господові. Так само й ми сьогодні стоїмо перед викликами, які не мають швидких рішень.

Війна, екологічні катастрофи, виснаження природних ресурсів – усе це може здаватися нам стихією, що нищить майбутнє. Але як християни, ми покликані не лише очікувати Божого втручання, а й діяти у світлі Його волі. Бог дав нам землю не для руйнування, а для збереження й примноження її дарів. Тому наша відповідальність – навіть у важкі часи війни – залишатися добрими управителями Божого створіння.

Надія – якір душі серед бурі випробувань

Ювілейний 2025 рік – це особливий час благодаті, час, коли Церква запрошує нас до оновлення віри, примирення та зміцнення в надії. Надія в Христі – це не лише особистий духовний досвід, а й сила, яка спонукає до змін у світі. У контексті війни та екологічних викликів нашого часу паломництво Надії має глибокий сенс: воно веде нас до зцілення ран – як людських, так і природних, до відповідальності за Божий світ, дарований нам.

Апостол каже, що наша надія «входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус» (Євр 6,19-20). Цей образ завіси нагадує нам про храмову завісу, яка відділяла Святеє Святих. Завдяки Христовій жертві ми отримали доступ до Божої благодаті, а разом із нею – і до надії, яка ніколи не осоромить.

Надія – це не просто позитивне мислення чи абстрактне очікування кращого майбутнього. Це глибока довіра до Бога, яка спонукає нас діяти вже зараз. Коли навколо війна й руйнування, наша надія проявляється у конкретних справах:

у підтримці тих, хто потерпає,

у відповідальному ставленні до природних ресурсів,

у свідомому виборі відбудови України на засадах екологічної стійкості.

Чи можемо ми сьогодні з надією дивитися в майбутнє? Так, якщо усвідомимо, що кожен наш крок у збереженні довкілля – це акт віри. У часи, коли війна руйнує міста й отруює ґрунти, коли екологічні проблеми здаються не важливими перед лицем виживання, ми не маємо права опускати рук.

Служіння Божому створінню як вияв надії

Надія без дії – це лише мрія. Бог кличе нас не лише до молитви, але й до праці. У сучасному світі ми не можемо залишатися осторонь екологічних проблем, які безпосередньо впливають на життя людей і майбутні покоління.

Ось кілька простих кроків, які кожен із нас може зробити як вияв надії та любові до Божого створіння:

раціональне використання ресурсів – навіть у час війни ми можемо дбайливо ставитися до води, електроенергії та продуктів харчування;

підтримка екологічних ініціатив – навіть невеликі громади можуть займатися висадкою дерев, прибиранням територій, пошуком сталих енергетичних рішень;

просвіта і відповідальне ставлення до довкілля – ми можемо навчати молодь та власним прикладом свідчити, що дбати про створений Богом світ – це частина нашої віри.

Дорогі брати і сестри! Бог вірний Своєму слову. Так само, як Авраам терпеливо чекав здійснення обітниці, так і ми сьогодні впевнені, що Господь не залишить нас у випробуваннях. Але наша надія повинна проявлятися у вірності Божому задуму – у відповідальному ставленні до світу, який Він нам довірив.

Коли бережемо Божі дари, коли не дозволяємо війні та байдужості знищувати те, що створив Господь, ми стаємо справжніми свідками надії. Христос є нашою опорою, і Він закликає нас: не бійтеся, надійтеся, дійте! Амінь.

Підготував о. Роман Романович, референт Бюро УГКЦ з питань екології Київської архієпархії.

 

 

 

 

 

 

За Євангельським читанням

Мр. 40 зач.; 9, 17-31

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!
Щойно ми почули євангельську оповідь про батька, який привів свого страждаючого сина до Ісуса. Цей син був одержимий «німим духом», який кидав його у вогонь і воду, руйнуючи життя. У цьому уривку ми бачимо відчай батька, безсилля учнів і, зрештою, зцілюючу силу Ісуса.

На жаль, цей «німий дух» часто панує над людьми й сьогодні, і від нього страждає не лише конкретна людина, а й усе довкілля.

Через згубну діяльність людини планета неначе стала одержимою «духом» марнотратства, надмірного споживання та байдужості. У байдужості особливо відчуваємо дію «німого духа», котрий не дозволяє діяти на благо нашого спільного дому. Під його впливом людина забуває своє справжнє покликання – бути Співтворцем і добрим упорядником Богом сотвореного світу.

Цей «дух» кидає її у вогонь лихої діяльності, безвідповідального ставлення до Божого створіння, що призводить до зміни клімату, забруднення та виснаження ресурсів. Тому, як батько з євангельського уривка, ми, свідомі християни, переживаємо відчай, спостерігаючи за руйнуванням нашого спільного дому.

Війна, яка триває на нашій українській землі, лише поглиблює ці проблеми. Страждають люди, нищиться вогнем земля – усе це призвело до енергетичної кризи, виснаження ґрунтів, забруднення річок… Але саме в цей час, коли здається, що все втрачено, ми повинні звернутися до Ісуса, як учинив батько, шукаючи порятунку для свого сина.

Ісус каже нам: «Все можливе тому, хто вірує». Це означає, що навіть у найтемніші часи ми можемо знайти надію та силу в Бозі для зцілення наших ран та ран нашої землі. Людина, котра прагне змін і готова сама змінити власні звички через, наприклад, економію води чи заощадження енергії, робить свій вклад у збереження нашої планети для нащадків. Енергоефективність – це не просто технічне рішення, це акт віри. Це спосіб визнати, що ми є частиною Божого створіння і несемо відповідальність за його збереження.

Що конкретно можемо зробити сьогодні, в час війни?

Молитва і піст. Як навчає Ісус, цей рід «духів» може бути вигнаний лише молитвою та постом. Це означає, що ми повинні стати в правді перед Богом і зі смиренним серцем почати з усвідомлення власного споживання та готовності до змін.

Свідоме споживання. Ми можемо зменшити наше споживання енергії, використовуючи енергоефективні прилади, вимикаючи світло, коли воно не потрібне, та обираючи громадський транспорт або велосипед замість автомобіля.

Підтримка місцевих виробників. Купуючи місцеві продукти, ми зменшуємо енергетичні витрати на транспортування та підтримуємо місцеву економіку.

Екологічні акції у своїй громаді, на своїй парафії. Показуючи добрий приклад екологічної свідомості, спонукаємо наших ближніх до дій, які можуть якісно змінити ситуацію на місці.

Поширення інформації. Ми можемо розповідати нашим друзям, родині та громаді про важливість енергоефективності та заохочувати їх до дій.

Як Ісус узяв хлопця за руку і зцілив його, так і ми покликані зцілювати світ від ран, завданих гріхом, зокрема екологічним. Нехай наша віра, молитва й відповідальна поведінка стануть відповіддю на виклики часу. Ми не безсилі. Якщо будемо діяти з Богом, діяти свідомо і разом, зміни настануть. Амінь.

Підготував о. Андрій Комар, референт Бюро УГКЦ з питань екології Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

 

 

Проповіді підготовлені в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.

Джерело