Сорок днів без Ярослава Мотики.

Фантастичний скульптор. Митець. Людина з великої літери, яка присвятила себе мистецтву й Україні.

Мав честь знати Ярослава Миколайовича особисто. Надихатися його баченням світу, життя, мистецтва. Погляд – ніжний і вимогливий. Руки – в яких матеріал сам знаходив форму. Поруч із ним завжди була тиша, в якій звучала думка.

Він бачив людину у камені, відчував душу – й втілював її у формі. Його роботи стали частиною обличчя наших міст. Він глибоко любив Україну і людей.

Дякую родині Ярослава Миколайовича, Вікторові Корсаку, Рустаму Жураєву, Павлові Гудімову, Zenyk Art Gallery і всім, з ким мав честь розділити цей вечір пам'яті.

Тепер наш обов’язок – берегти не лише твори Ярослава Мотики, а й тишу, з якої вони народжувались. Його повагу до форми, людини, коріння.