9 травня у Чикаго представлять колекцію вишитих суконь та сорочок, якої ще ніхто не бачив

Парасковія Дворянин

Родина Бітян з першого контакту викликає неймовірну симпатію – вони з такою енергією розповідають про свою справу, що одразу разом з ними поринаєш у світ унікальної української вишивки, в силу нашого орнаменту та глибину кольору. У створеній ними творчій майстерні-ательє “Тайстра ” – розмаїття стильних вишитих жіночих суконь та розкішних блуз у стилі бохо.

Вікторія та Іван зробили з вишивки не просто модний жіночий одяг, вона для багатьох жінок України і світу, підкресливши їхню індивідуальність, додавши комфорту та впевненості, стала стилем життя.

Започаткувавши свою справу у Чернівцях, для її назви вони обрали гуцульську ткану з вовни чи льону, вишиту орнаментами, сумку. Але тайстра завжди була чимось більше, ніж річ – вона супроводжувала в дорозі, берегла тепло рук, що її ткали, нагадувала про рідний дім, навіть коли людина йшла далеко.

Вікторія та Іван у свої вироби вкладають і цей сенс, такий близький кожному з нас, особливо сьогодні. Близький він і їм, адже тепер вести свою справу і розвивати творчу майстерню-ательє “Тайстра” доводиться на дві країни – в Україні та США. Перебуваючи з осені у Каліфорнії, подружжя попри великі різниці у часі та адаптацію до нової країни, постійно спілкується зі своїми численними клієнтами з усього світу, сумує за домом та готує новий показ у Чикаго. Й підкреслюють: якби починали зараз – знову взялися б за українську вишивку, бо вона наповнена любов’ю та красою. 

– Ідея шити вишивані сукні та сорочки – коли вона виникла і в кого?

Вікторія. Виникла у нас обох у 2013 році. Якраз тоді, коли почалася революція Гідності. Раніше у чоловіка був благодійний фонд і юридична фірма, але нам завжди подобалося красиве українське вбрання.

Іван. Ми придбали одну маленьку вишивальну машинку. Вікторія якраз тоді народила нашого сина. Я їй кажу: “Спробуймо! Ти маєш вдосталь вільного часу.” На що мені дружина відповіла: “Ні, так не буде. Я займаюсь дитиною”. І я занурився у цей унікальний світ вишивки.

– Раніше ніхто в родині не займався вишивкою?

Іван. Ні. Віка – юрист, я – економіст. Коли я придбав вишивальну машинку, до мене приїжджав хлопець чотири рази і показував, як правильно заправляти нитку. Я був настільки далекий від цього.

– На шляху від першої машинки і до сьогодні скільки разів вам хотілося кинути це все?

Вікторія. Працюємо не для того, аби продати. Іноді, наприклад, радимо: це, довжина не ваша, колір не ваш. Ми пропонуємо спробувати те чи інше. Потім людина замовляє вдруге, кажучи: “робіть самі, я вам довіряю”.

Іван. Є багато клієнтів по всьому світу, які замовляють у нас постійно, роками, даючи нам орієнтир лише за кольором чи за орнаментом. Тому ми в постійному творчому пошуку, за сприяння наших улюблених клієнтів.

– Якщо описати жінку, яка купує ваші вироби, яка вона?

Іван. Це жінка, впевнена в собі, ефектна, привертає до себе увагу. Вона гордиться собою. Наші постійні клієнтки – всі такі.

Вікторія. Жінка, яка не боїться себе показати. Смілива, вільна і красива.

– Ви пам’ятаєте свою першу клієнтку?

Вікторія. Перші роботи продавали в інтернеті, тому першої клієнтки й не пригадую.

Іван. Запам’ятав клієнтку, яка подзвонила і сказала: “Добрий день, мене звати Тетяна, друзі називають мене танк.” Я питаю: “Чому?”  “Тому що я 140 на 140 на 140.” І досить непогане вийшло платтячко.

– У вас на сайті зазначено, які б параметри не мала жінка, у ваших виробах  вона виглядатиме чудово.  

Іван. Ми використовуємо бокові вставки, цікаві елементи, оригінальні рюші, різноманітні складки та свій досвід, щоб красиво і стильно одягнути жінку.

– Чому саме стиль бохо?

Вікторія. З фотографій наших прабабусь бачимо, які були пишні рукави на старовинних вишивках. Такий крій характерний для стилю бохо.

Іван. Мені здається, що цей стиль саме під вишивку, осучаснений зі збереженими традиціями. Він залишає багато місця для польоту фантазії. Наші вироби мають мінімальний допуск, аби людина почувалась нескованою. Льон дає відчуття легкості. І жінка вільно піднімає руку, а низ сукні чи сорочки не підстрибує.

Вікторія. Ця сукня універсальна. Її одягають просто на купальник на пляж, коли парить сонце, увечері, зв’язавши поясом, вдягнувши каблуки, у ній можна йти в ресторан. Відсвяткувала весілля у пишній сукні, а через тиждень поїхала в ній у Туреччину відпочивати.

– Хто придумує узори?

Вікторія. Часто клієнтка пише – мені сподобались ці троянди чи півонії – і ми їх малюємо та відтворюємо їх у вишивці. Є орнаменти старовини, до прикладу, цікавий малюнок з квітами, відтворений з буковинського килимка, який лежав у нас на підлозі.

Іван. Професійна дівчина-художник на основі фото, наших побажань чи клієнта створює узор. Цей процес може зайняти місяць, а то й два.

Вікторія. Тривалість виконання вишивки залежить від складності малюнка. У нас можуть бути і рибки,  і павуки, і восьминоги, і півники.

– Яка вартість ваших виробів?

Іван. Це не масовий пошив, тому ціна відповідна – від 160 доларів і вище. До прикладу, максимально вишите плаття – 400 доларів. Загалом абсолютно доступні ціни. Весільне плаття коштує 1000 доларів, бо всю вишивку я складаю з маленьких елементів. Для того, щоб максимально правильно і гарно скласти деталі, щоб вони не були, як в більшості моїх конкурентів, обрізані. Бо там пошито не індивідуально, на звичайних станках, узори обрізали, зліпили і віддали. Ми так не працюємо. Ми підбираємо елементи квіткового узору, яким повністю розшите плаття, комбінуємо, доставляємо по 2-3 елементи.

– Як можна дистанційно пошити ідеальне вбрання, адже ви працюєте як інтернет-ательє?

Іван. Базові моделі є на наших сайтах. Клієнтка вибирає основний дизайн, дає нам свої розміри. Коли жінка проводить заміри сама, це завжди правильно. Коли ж її міряють в ательє, маємо похибки. Головне – розміри, все решта ми зробимо самі.

Вікторія. Буває, клієнтка вибирає три моделі суконь на сайті і каже: “Зробіть мені з цих трьох суконь одну.” А ми вже малюємо, підбираємо щось на свій розсуд.

– Де ви замовляєте тканину та нитки?

Іван. У нас дорогий та якісний льон. Нитки німецькі, доволі вартісні. Коли хочеш, щоб річ була ексклюзивною, то доводиться замовляти усі відтінки одного кольору. А кольорів є дуже багато.  Коли ми виїжджали до США, я закривав цех, залишив там 1400 котушок ниток різних кольорів. Тому, коли ми повернемося, будем шити далі.

– Шлях від замовлення до готової сукні – скільки часу триває? 

Вікторія. 10-14 днів. 

Іван. Так було, коли ми були в Україні. Зараз довше.

– Ви зараз у Штатах, ательє в Чернівцях. Така комунікація, як на мене, дуже складна.

Вікторія. Та ні, навпаки, це дуже просто. Зазвичай, клієнти обирають модель в інстаграмі чи на сайті, надсилають фото виробу і свої мірки. Якщо замовник не змінює кольору льону, кольору вишивки, залишаємо все так, як є, шиємо за наданими мірками. Потім пакуємо та відправляємо клієнту.

Іван. Коли ми працювали по опту зі стандартними моделями, задіювали більший цех і великі машини. У нас близько 700 моделей, але є речі індивідуальні, оригінальні, нестандартні. Такі замовлення реально треба пропрацювати.

Вікторія. Скажімо, клієнт хоче інший колір, ніж на моделі, – рожевий, білий чи синій. Нитки, з якими ми працюємо, мають велику палітру. Є щонайменше 8-10 відтінків рожевого, а в синьому спектрі – від волошкового до небесного. Тому ми замовникам надсилаємо відео, фотографії на погодження.

Іван. Інколи я беру на себе сміливість вибрати кольори. Зазвичай вгадую.

– Як ви між собою ділите обов’язки?

Вікторія. Я переписуюсь з клієнтами, спілкуюся з ними. Далі – разом з Іваном  –  у процесі створення сукні. Але я більше про “поговорити”.

Іван. Вікторія підштовхує мене до нових ідей. Вона душа та обличчя компанії.  А я – виробництво. Це як в сім’ї. Бізнес, якщо він сімейний, то дуже цікавий.

– Які якості треба мати, щоб займатися таким бізнесом?

Вікторія. Потрібно бути порядною людиною насамперед. Необхідно віддавати максимум цій роботі, треба вміти слухати клієнта. Водночас відстоювати те, що ти знаєш, переконувати замовника, що йому справді пасує, а від чого варто відмовитись. Треба бути цілеспрямованим, не опускати рук, завжди йти вперед, не зупинятися, творити, незважаючи на ситуацію в родині, в країні чи у світі. Ніколи не здаватися.

– Які найбільші перешкоди вам довелося подолати, щоб цей бізнес втримати?

Іван. У нас всі роки в боротьбі. Робота з людьми завжди складна. Не кажучи вже про замовника. Клієнт завжди має рацію.

Вікторія. Достойно оплачуємо за роботу, завжди йдемо на зустріч своїм працівникам. Буває, клієнт телефонує із терміновим проханням, і ми йдемо вночі шити. Іван запускає цех, усю ніч вишиває. Ми беремо це на себе, працівники вночі відпочивають.

– Як це зараз відбувається, коли ви в Америці?  

Вікторія. Якщо термінове замовлення, то ми не беремо “на завтра”.

Іван.  У нас тут є вже відшиті стандартні моделі, десь близько 70 виробів.

– Яка географія ваших замовлень і як змінилася вона з війною? 

Вікторія. Мабуть, ще більше розширилася. Найдальше, куди відправляла замовлення – Австралія.

Іван. По Україні кількість замовлень не зменшилася, але географія змінилася, на жаль, багато людей виїхали. З 2023 року ми почали це відчувати – майже всі замовлення відправляли за кордон. Це США, Канада, Сінгапур, Італія, Португалія.

– Що ви повезете до Чикаго на показ?

Вікторія. Показ відбудеться 9 травня, представляємо нову колекцію, якої ще немає в інстаграмі та на сайті. Колекція має 40 нових позицій, яких наші клієнти, підписники, друзі ще не бачили. І саме наша діаспора побачить цю колекцію першою.

Іван. Сподіваюсь, побачить не тільки діаспора. Там будуть гарні ексклюзивні речі.

– Їх можна буде придбати?

Вікторія. Звісно. Ми зараз їх не продаємо. Чекаємо показу, щоб гарно їх представити. Зробимо красиві фотографії, і потім вироби можна буде купити.

– Ви постійно наголошуєте, що перебуваєте тимчасово у Сполучених Штатах. Частіше чуємо, що українці, котрі поїхали у час війни, вже не повернуться. Чому ви вирішили вернутися додому?

Вікторія. Бо Україна – це рідна земля. Де родився – там і знадобився. Тим паче, що все пізнається в порівнянні. Наразі ми приїхали сюди, нам тут подобається, але вдома краще.

Іван. Тут дуже добре, але ми любимо шити, прагнемо творити для своїх земляків. Хочеться, щоб більшість людей повернулось. Щоб жінки в Україні мали можливість вдягнути наше плаття – у Києві, Львові, Одесі, щоб не було тривог. Щоб був спокій та мир на нашій землі.

  

Джерело