У Томину неділю. Антипасху Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію у храмі Преображення Господнього у Львові.

Архиєрей привітав отця Ярослава Чухнія – пароха храму, митрофорного протопресвітера з 40-літтям священничого служіння.

У своїй проповіді Митрополит наголосив:

— Після воскресіння та вознесіння Христа Господа, апостоли, отримавши Святого Духа, ревно проповідували правду про воскреслого Христа у синагогах та в інших місцях.

Євангелист Лука описав правду про те, що апостоли, учні Ісуса, чинили різні знаки й чуда в народі, тим самим, підтверджували правду проповідуваного ними слова. Люди боялися їх через погрози старшини юдейської, хоч виявляли признання апостолам!

Мимо усього, вірних зростало! Господь дав апостолам таку силу чинення чудес, що, коли Петро переходив дорогою, а недужих виносили на роздоріжжя й клали на лежанки, вистарчало, щоб тінь з апостола впала на хворих й вони видужували. Навіть, злі духи покидали опанованих осіб з наближення апостолів до опанованих. Коли людей збільшувалося навколо Христових учнів, ці обставини дуже тривожили юдейську старшину: «Архиєрей і його прибічники з єресі садукейської встали і наповнилися заздрощами, і наклали [свої] руки на апостолів, кинули їх до громадської в’язниці» (Ді 5,17-18). Їх кинули у в’язницю, поставили сторожу, але Господь втрутився в цю справу, послав ангела і небесний посланець вивів їх із в’язниці, щоб проповідували слово Боже. Як Господь воскрес і вийшов з гробу, мимо сторожі при гробі, подібно, Син Божий звільнив своїх учнів із затвору, залишаючи сторожу вартувати. Ось, в такого Господа ми віруємо, довіряємо йому, молимося до нього і любимо його!

Сьогоднішня неділя називається Антипасхою, Томиною неділею, або Провідною. Антипасха, бо подібна до Великодня, як наголошення, що завершено головний тиждень святкувань великого празника Христового воскресіння. Зрештою, кожна неділя – це святкування воскресіння Христового! Провідна неділя, тому що завершений перший тиждень святкувань, якби проводи світлого тижня! Томина неділя – ніби спеціальне прибуття Ісуса, щоб переконати апостола Тому про своє воскресіння. Господь бажав, щоб апостол не лише побачив, але діткнувся його рани, відчув чуттям й згодом не говорив, що це був привид?!

Ісус вже приходив до апостолів зачиненими дверима, не потребував отвору чи відчинених дверей, щоб увійти в дім. Для духа матеріальні речі не становлять перешкоди, подібно, як нашим думкам не потрібно відчиняти двері чи вікна, щоб побувати духом там, де ми появлялися чи хотіли б побувати. Ісус прибув до апостолів зі спеціальною місією, бо промовив важні слова й дав велику владу апостолам: «… Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,22-23). Спаситель дав велику владу своїм учням, якої ніхто з людей не може забрати.? Назвемо це божественною владою, одна із найбільших влад, що дарував Господь людям! Хтось, не священник, може сказати, що відпускає гріхи, але сказані слова такої особи не матимуть жодного духовного наслідку? Тому, не слід сумніватися і не заперечувати, що священник подібний до інших людей, тому не може відпустити гріхи?! Однак, священник має владу відпускати гріхи й відпускає, бо отримує від самого Господа божу владу! А вірити чи не вірити – це справа кожної людини. Господь прибув і став посередині апостолів, вказуючи, що він – центр людського життя, до нього повинні тяжіти люди, щоб спасти своє життя й бути щасливими у вічності. Перший раз, коли прибув воскреслий Ісус до апостолів, учня Томи не було й він не прийняв за правду те, що інші йому говорили про прихід Христа. Це – велика й нелогічна невіра! Чому нелогічна? А тому, що він не був на горі Голгофі, коли Ісус помирав, не бачив ран на тілі Господа, але руку бажав вкласти в рану, якої не бачив, лише, про неї чув?! Невіра апостола Томи, стає підставою віри у воскресіння Господнє багатьом, хто сумнівається з ним!? Коли Ісус прибув до апостолів знову, заговорив до Томи, щоб вклав свій палець в його пробитий бік, що він – не мана, не привид, а правдивий Син Божий, що воскрес із мертвих. І Тома побачив, діткнувся рани пальцем і повірив, вигукнувши: «… Господь мій і Бог мій!» (Ів 20,28). За словами Ісуса Христа до апостола Томи: ми – щасливі, що не бачили Христа і його ран, не вкладали туди своїх пальців, але твердо віримо, що Христос справді воскрес, як правдивий Бог і людина!

Святий Іван Золотоустий написав: «А ти, коли бачиш того учня невіруючим, подумай про любов Господа до людини, котрий ради однієї душі показує себе в ранах, приходить і для спасіння одного, хоч і більше від інших непоступливого у своєму переконанні» (св. Ів. Золот. Бесіда LXXXVΙΙ на Ів п.1).

Апостол Тома не був легковірний, навіть, своїм очам до кінця не довіряв, мав пощупати пальцями, переконатися в такий спосіб про дійсність воскреслого Сина Божого. Любімо та прославляймо воскреслого Христа, який воскресить нас і увесь людський рід, щоб вчинити суд над людьми, показати свою справедливість, нагороджуючи праведників! «А це написане було, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий; і щоб, вірячи, мали ви життя в його ім’я!» (Ів 20,31).

Годиться, сьогодні, під час цього моління згадати про сорокалітній ювілей священства всесвітлішого отця, митрата Чухнія Ярослава. Це – поважна дата особливого служіння Богові, його Церкві й народові! Це – доброчесний отче, Ярославе, більше як половину вашого життя, коли ви відгукнувся на Господнє покликання стати його священником! Про священника говорять, що він – другий Христос! Молимо Господа про благословення для вас! Ніхто у світі не має такої влади, як священник!? Бо священник владою Бога відпускає людині гріхи і людина з грішного стану, зі стану беззаконня, що заслуговує на вічне покарання, коли ж особа кається, отримує від священника розрішення від гріхів і тоді особа стається гідною вічної нагороди!

Священник виконує заповіт Христа: «І, взявши хліб та віддавши хвалу, переломив і дав їм, кажучи: Це моє тіло, що за вас віддається; це робіть на спомин про мене. Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша – Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається» (Лк 22,19-20).

І, ось, слова нашого Спасителя: «Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня. Бо моє тіло є правдивою поживою, а моя кров є правдивим напоєм» (Ів 6,54-55).

Дорогий отче Ярославе, прошу, з чистою душею та з чистим серцем ще краще виконувати слова того, хто покликав вас до свого священства – Спаситель світу, ваш друг! Хай Бог вас благословить, у своїй благодаті береже та у відповідному часі щедро нагородить! Христос воскрес!

Джерело