Їй співав оди Вертинський, нею захоплювався Станіславський. Глядачі юрмилися біля сінематографу, щоби побачити діву на екрані. Імениті продюсери Голлівуду хотіли зробити з українки Грету Гарбо. У списку найстильніших жінок її ім’я стояло поруч із Міріам Гопкінс, Кетрін Хепберн і Рут Чаттертон. Доля нашої співвітчизниці сповнена таких парадоксів, протиріч, незвичайних поворотів і винятків, що жодному сценаристу не під силу вигадати щось яскравіше.

Олена Ріпка, Ірина Садула

З-поміж усіх відомих і невідомих знаменитостей українського походження, які змінювали світ, ім’я самобутньої акторки кіно й неймовірної красуні Анни Стен заслуговує бути у числі перших. Проте й сьогодні про неї небагато знають – і тут, в Україні, і в діаспорі.

Чимало пліток та недомовок було довкола імені знаної українки. У пресі неодноразово точилися дискусії щодо походження прізвища Стен, і десятиліттями американці вважали, що Анна – росіянка. Велику роль тут відіграли російські газети Сан-Франциско, які неодноразово писали про її російське походження.

Однак, у наш час достеменно відомо, що Анна Стен – киянка, яка першою з українок стала зіркою Голлівуду і «зрадницею» для срср.

“Через терни до зірок”

Розкішна білявка із чарівною посмішкою, глибокими очима, витонченою фігурою, бісиками в очах, – такою постає перед нами акторка Анна Стен зі світлин.  Вона ж українка, родом з Києва, якій поталанило стати зіркою світового масштабу.

Народилася Анна 3 грудня 1908 року в Києві. Її дівоче прізвище – Фесак. Цей період життя акторки огорнутий таємничою завісою, яку вона іноді злегка привідкривала. За словами жінки, її батько, який помер у 1917 році, був чи то театральным художником, чи то режисером-постановником. Мати – прима-балерина Київського оперного театру. Та в деяких джерелах написано, що тато майбутньої зірки був звичайнісіньким продавцем взуття. Мабуть Стен, як натурі мистецькій, така робота здавалася надто приземленою, тому вона й говорила про приналежність батьків до богеми, а можливо, то була правда. Єдине, що достеменно відомо – Анна відвідувала балетну школу, але через брак коштів була змушена покинути навчання й піти в білетерки.

У 1920-х вона закінчила театральне училище. Там познайомилася з молодиком на ім’я Борис Стен (Бернштейн) і взяла його прізвище. Цей шлюб був першим, але не останнім у житті кіноакторки. Сімейне життя не посідало панівної ролі для Анни, її головна мета – мистецтво. Знову ж зі слів самої Фесак – її помітив Костянтин Станіславський, протекція якого проклала шлях до акторської кар’єри. Він запросив молоду дівчину до Москви. Не розмірковуючи, покинула чоловіка й поїхала підкорювати підмостки театрів великого міста.

Переїхавши до Москви в 1926 році почала грати в Першому робочому театрі. Там познайомилася з режисером – Федором Оцепом. У той період вона почала зніматися в його стрічці “Міс Менд”. Тісна співпраця зблизила молодих людей. Вишукані компліменти, вечері при свічках, зрештою їхні зустрічі перетворилися на бурхливий роман, і за рік коханці побралися. Кар’єра стрімко злетіла вгору, один за одним виходили фільми з її участю: комедія “Коли Москва сміється” (1927), “Дівчина з коробкою” (1927), “Земля в полоні” (1927), “Буря над Азією” (1928)…

У стрічці “Провокатор” вона зіграла дореволюційну терористку. В своїх екранних образах Анна була настільки переконлива, що серед її прихильників з’явилися не тільки рядові глядачі, але й знамениті актори. У фільмі “Білий орел” Анна Стен грала разом з Василем Качаловим і Всеволодом Мейєрхольдом.

Підкорення Європи…

Наприкінці 1920-х років Анна вже була справжньою зіркою німого кіна. Про неї пишуть, її наслідують, пропонують нові ролі. Та на початку 1930-го Федір Оцуп переїжджає до Німеччини. Його запросили зняти картину “Убивця Дмитро Карамазов” за романом Достоєвського. Головною героїнею режисер бачив тільки свою дружину, тож і вона поїхала за чоловіком.

Спочатку Анна не мала наміру залишатися в Німеччині, але доля вирішила інакше, а точніше її щоденник. Від’їжджаючи за кордон вона залишила зошит на зберігання відомому критику Хрисанфу Херсонському (саме він став прототипом Латунського в романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”), а він узяв і прочитав записи жінки. Зовсім скоро в пресі з’явилася розгромна стаття про Стен, яка унеможливила її повернення до Москви:

“Вона продає свою любов до кіна. Як, по суті, продала своє радянське громадянство, коли поміняла його на успіх винахідливої “ідейної“ куртизанки, котра гримом з яких хочете рум’ян “запалюється“ кожного вечора, як вам буде завгодно”, – написав Херсонський у журналі “Пролетарський театр”. А умілі карикатуристи доповнили статтю провокаційними малюнками. Назад шляху не було.

Натомість, фільм “Убивця Дмитро Карамазов” мав шалений успіх не тільки у Европі, а й за океаном. На той час із чоловіком вона розлучилася та вийшла заміж за заможного архітектора й кінопродюсера Євгена Френке.

Кіномагнат і власник трьох кіностудій Семюель Ґолдвін, побачивши картину із участю Стен, заходився спокушати акторку Голівудом. Він пророкував їй місце Грети Гарбо, захмарні гонорари, і зрештою Анна погодилася. Сам же Ґолдвін говорив:

“Я начебто знову бачу цей блискучий карамазовський фільм, і як вона з’явилася на екрані. Кажу тобі, все в моєму серці промовляло, що вона буде найкращою в історії кіна. І багато хто так думав, запевняю тебе… Це щось особливе, це зірка! У неї є все, що потрібно: краса, стиль, сексапільність, клас. Її інтелігентність поєднується з інтуїцією художника, що гарно знає життя. У неї величезний досвід і вона може грати, як бестія”.

… і спроби завоювати Голівуд

Як тільки Анна опинилася в Голівуді, Самюель взявся розкручувати акторку. Чималі кошти вклав у рекламну кампанію. Нова картина за її участю називалася “Нана”, знята за мотивами роману Еміля Золя.

Грандіозний розмах і… провал. Фільм виявився збитковим, хоча критики звинувачували саме Ґолдвіна. Його вина, на думку експертів, полягала в тому, що він намагався з драматичної актриси зробити кінодіву 1930-х років – з осяйною посмішкою, відвертим декольте, блискучою ззовні й пустою зсередини. Анна ж писала: “У мене було таке відчуття, ніби мене заганяють у вже створений готовий образ, тоді як я очікувала простору для творчості. Раніше ж він у мене був”.

Наступною спробою Самюеля стали ще декілька фільмів, які були значно успішнішими. Критики писали схвальні рецензії. Та наступні роботи не приносили доходів, бо були збитковими й не покривали витрат. Не виходило у темпераментної українки з її глибоким психологізмом грати штамповані ролі блискучих, але поверхневих дів.

Та все ж вона мала неабияку популярність, її ім’я не зникало зі сторінок журналів і газет. Неодноразово Анну визнавали однією з найкрасивіших та найстильніших жінок світу, вона мала численних прихильників, її любили.

Після невдалих спроб кіномагната нав`язати публіці своє американське бачення європейської акторки Стен, яка колись вразила його самого своїм драматизмом та психологізмом, а не стереотипним образом привабливої білявки, Анна отримала прізвисько «Ґолдвінова примха». Сам Ґолдвін врешті-решт полишив свою ідею-фікс та припинив співпрацю зі Стен. В інтерв`ю акторка й надалі схвально відгукувалася про продюсера, зазначаючи, що він чудова людина, проте акцентувала на тому, що працювати вона з ним більше не має бажання. Втім, попри те, що мрія Ґолдвіна зробити з Анни другу Грету Гарбо не вдалася, фільм «Шлюбна ніч», у якому акторка зіграла разом з Гарі Купером, отримала приз за режисуру на Венеційському кінофестивалі й став найбільш знаковим в її кар`єрі.

Після завершення співпраці з Голдвіном Стен дебютує на Бродвеї в п`єсі Бертольда Брехта «Тригрошова опера», бере участь у популярних радіошоу. Втім, попри спроби Анни зробити гучний камбек у велике кіно, її кар`єра поступово починає йти на спад. Останній фільм за участю акторки під назвою «Черниця та сержант» вийшов у 1962 році. Покінчивши з кіно, Анни захоплюється живописом і виставляється в галереях, викладає в акторських студіях та займається благодійництвом.

“Anna Sten is not Russian”

На початку 1930-х років з’явилося чимало статей в іноземній пресі, де писали про те, що Анна Стен – українка. Вони просто кричали про це на повен голос! 1934 рік.  На шпальтах газети “Ukrainian weekly” стаття під назвою “Anna Sten is not Russian”. Тут, мабуть, вперше доводять неправдивість  думки про походження акторки, у матеріалі також йдеться про відповідальність кожного, хто пише про мисткиню. Наведемо ще  цитату, мовою оригіналу, з  інтерв’ю 1937 року, газета “Ukrainian weekly”:

Said Mrs. Orlyk to Anna Sten in Ukrainian: “I would like to know if you are Ukrainian or Russian?”

– “Most certainly that I am Ukrainian”, – answered the actress lys she was entering her automobile.

– “Do you understand Ukrainian?” – continued Mrs. Orlyk.

“I understand it, but I’ll speak Ehglish. Why do you ask about all this?” –  went on Anna Sten.

– “Because I am Ukrainian and I’d like to clear up this question as to you true nationality.”

Анна також розповіла журналісту про те, як щиро сумує за Україною. І що немає місця у світі, де б готували кращі страви, аніж в Україні… Журналіст подарував Анні ляльку, яка нагадувала саму акторку.

1935 року відомий український художник Микола Барвінчак зробив чудовий портрет Анни Стен в українському вбранні. Також є серія фотографій у такому ж стилі, де на нас дивиться українка неймовірної краси – хоч з лиця воду пий.

 

Пам’ять

На початку 1960-х років Анна Стен оселилася у районі Беверлі-Хіллз разом зі своїм третім чоловіком, режисером-постановником Євгеном Френком.  Згодом жінка переїздить до Нью-Йорку. Останній її публічний виступ був у травні 1989 року, у театрі на Манхеттені, коли представляли стрічку “Ми живемо знову”. Нічого не відомо про родинні зв’язки акторки, а власних дітей вона, на жаль, не мала…

Анна Стен померла 12 листопада 1993 року в Нью-Йорку. Фатальною помилкою Анни, яка завадила їй на повну реалізувати свій потенціал, кінокритики вважають її переїзд в США та співпрацю з Ґолдвіном — він, на їхню думку, так і не зміг налаштуватися на хвилю акторки та запропонувати їй роль, яка була б варта її драматичного таланту. Втім, сама Стен ні про що не шкодувала. В одному з інтерв’ю, яке зірка дала незадовго до своєї смерті, вона зазначила, що щаслива від того, що зуміла залишитися собою.

У 2010 році в Одесі пройшов перший фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі», один із сетів якого був присвячений Анні Стен. Загалом акторка знялась в понад 30 фільмах і назавжди залишиться в історії як перша голлівудська зірка українського походження, яка хоч і не стала другою Гретою Гарбо, як того хотів її наставник, проте залишилась собою — Анною Стен.

  

Джерело