У суботу, 17 травня, у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці м. Чернівці відбулась Митрополича проща до чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійних». Цю прощу у третю суботу травня установлено на честь знакової події, що відбулася чотири роки тому — коронації чудотворної ікони Блаженнішим Святославом.

Як повідомляє пресслужба Чернівецької Єпархії, розпочалась проща акафістом до Богородиці. Відтак прочани зустріли архієреїв і духовенство Івано-Франківської Митрополії УГКЦ.

Архієрейську Божественну Літургію очолив Єпарх Чернівецький Владика Йосафат Мощич у співслужінні Владики Миколи Семенишина, Єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії, та Владики Петра Голінея, Єпископа-помічника Коломийської Єпархії, а також чисельно зібраного духовенства Митрополії.

У часі моління проповідь виголосив Владика Петро. Архієрей звернув особливу увагу присутніх на постать Божої Матері:

«Світлої пам’яті Папа Франциск, проголошуючи цей 2025 рік Ювілейним, назвав його роком надії, яка не засоромить. Але мати надію у своєму житті людина без віри не може. Жодна ідея не може дати такої надії, яку дає воскреслий Ісус Христос. У час розп’яття, смерті Ісуса, надії та сподівання учнів були поховані разом із Вчителем. Здавалось, мав би завалитись увесь їх світ ідей, бажань та сподівань. Їхню тривогу випромінюють два учні, що йдуть до Емаусу: “А ми сподівалися, що це той, хто визволить народ Ізраїля”. Що в цьому слові? Ми розчаровані, ми розбиті. Але коли до апостолів приходить спасенна новина про воскресіння Христа, вони не готові її прийняти, Томі навіть довелось дотикатися зраненого боку Спасителя, щоб прийняти правду».

Проповідник наголосив на чесноті надії, властивій Богородиці.

«Що в той час робилося в серці Пречистої Діви Марії? Святе Писання про це не говорить нічого. Але окремі його вислови, які передають нам знання про Богородицю, можуть чогось нас навчити. У Кані Галилейській Марія, як Мати, що турбується не тільки власним Сином, а готова опікуватися усіма людьми навколо неї, каже Ісусові: “Вина не мають”. Христос, на перший погляд, відповідає зверхньо: “Що тобі, жінко, до того? Ще не прийшла моя година”. Інші люди, які б це почули, одразу втратили би надію на підтримку, але це не стосується Марії. Так, Вона не знає, що зробить Її Син, але знає Хто Він, як його зачала, і що має з ним статися. Вона знає, що Ісус не покине свого люду. “Все що скаже вам, те робіть”, — каже Марія до слуг. У цьому моменті ми бачимо, що Марія ще за життя поклала усю свою надію на Христа, і ніколи не була засоромлена.

Як важливо християнам мати надію. У Діяннях апостолів щойно ми почули, як ув’язнили Петра, перед тим було убито мечем апостола Якова. Що робить Церква, яка увірувала у Воскресіння Христа? Вона молиться. Молиться, щоби сталася Божа воля, а те, що хоче Бог — це однозначно є добре. І стається чудо — Петра у в’язниці відвідує ангел, і падуть окови, непомітно для сторожі він виходить і повертається до свого стада. Як важливо нам, що прибігли до стіп “Надії безнадійних”, розуміти й відчувати цю надію, яку нам показує Богородиця. Дає надію на те, що навіть ті хмари, які згущуються біля нас, наші особисті переживання, випробування народу, Церкви, не втратити контакт, віру у Воскреслого».

Владика Петро застановився над надією на Господа і Його милість:

«Згадаймо собі, як у своїх сподіваннях ми бігли не туди, куди треба. Коли на нас напав ворог, ми надіялися що зараз світове товариство щось скаже голосно, на великий політичних аренах, і агресор зупиниться. Не сталося. Потім нова надія — якщо нам дадуть зброю, вона нам допоможе, підемо вперед і визволимось. Не сталося. І нині, на превеликий жаль, дуже багато хто покладає надію на різні домовленості, переговори. На ці сподівання каже Святе Письмо: “Не надійтеся на князів людських, у них немає спасіння”. Нема спасіння поза Богом і нема миру поза Христом Спасителем. Тому недарма Воскреслий Христос, увійшовши до учнів за замкненими дверми, спершу промовляє “Мир вам”. Світ може нести слово про мир, але завжди буде зберігатися підступ, розрахунок. Тільки Господь Бог віддав Свого Сина Єдинородного без жодного розрахунку, а з великою любов’ю до нас, грішних людей.

Ми зібралися біля чудотворної ікони “Надія безнадійних”. Так часто впадаємо у безнадію! Сьогодні ми через Діву Марію звертаємося до Її Сина, нашого Спасителя, щоб вислухав нашу молитву. А наші випробування, болі, рани складаймо у стіп нашої Матері, яка сама надіється і нас навчає надії», — підкреслив Єпископ-помічник Коломийської Єпархії.

Після Літургії духовенство з прочанами помолилися молебень до Богородиці, випрошуючи необхідні благодаті для нашої України, а передовсім її Захисників. Відтак усі, хто виконав для цього необхідні умови, отримали повний Ювілейний відпуст.

На завершення Владика Йосафат Мощич подякував єпископам і отцям, які зі своїми вірними приїхали у Чернівці, щоб вшанувати Богородицю, прославлену в чудотворній іконі «Надія безнадійних» та у спільній молитві випрошувати заступництва і справедливого миру для нашої багатостраждальної України.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело