Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я? Іноді замість підтримки — тиша

Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша
Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша

Чому ми досі боїмося говорити про ментальне здоров’я?

Іноді замість підтримки — тиша. Замість розуміння — невдалий жарт. І замість того, щоб звернутися по допомогу — страх: «А що подумають люди?»

Це й є прояви стигми — упередженого ставлення до ментального здоров’я, яке змушує мовчати, коли насправді варто говорити.

Суспільство змінюється. Але упередження досі живі — у щоденних розмовах, поглядах, реакціях на чужий біль.

Більше про те, чим небезпечна стигма і що кожен із нас може зробити, аби її ставало менше — у каруселі 👆

Бо дбати про свій психічний стан — це нормально. Це як звернутись до стоматолога, коли болить зуб.
Правда ж?

ℹ️ Ще більше рекомендацій знайдете у проєкті «Ти як?», що реалізується за ініціативою Першої Леді Олени Зеленської.

Джерело