Пресвятої Євхаристії 1Кр 11,25-32; Ів 6,48-54 (о. д-р Тур. Р.) Храм пресвятої Євхаристії, Львів 19.06.2025.

Сьогодні свято пресвятої Євхаристії, тобто, тіла і крові Господньої, що ми називаємо святе Причастя. Ісус Христос заповів своїм апостолам, щоб вони продовжували практику моління та чинили переміну хліба й вина у тіло і кров Господню. І йдеться не тільки про те, що хліб та вино стається святим Причастям, але ці дари слід споживати, щоб мати вічне життя. І цього не видумали б священики, але сам Спаситель світу це вчинив, започаткував і велів продовжувати. Коли Ісус незадовго до своєї смерті перебував з учнями на вечері, вчинив такий заповіт: «… Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло. Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів» (Мт 26,26-28).

Інші тексти Святого Писання представляють нам глибокі заклики Ісуса Христа: «… Щиру правду, щиру кажу вам: якщо не споживатимете тіла Людського Сина і не питимете його крови, не матимете в собі життя. Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня» (Ів 6,53-54). Люди слухали Ісуса, але не могли прийняти його науки, їм було трудно збагнути про те, що потрібно споживати святе Причастя й повірити, що це – тіло й кров Господня. Також, трудне було до сприйняття й те, що хліб і вино стається його тілом й кров’ю, тобто, святим Причастям?! Ми з вами, теж, цього до кінця не розуміємо, але нам вистарчає те, що віримо у це й практикуємо споживати тіло й кров Господню. Багато речей чинив Ісус, яких народ не міг збагнути, лише ставали свідками, подивляли, коли п’ять тисяч чоловіків, крім жінок і дітей, наситилися, споживаючи хліб і рибу, які Ісус помножив із п’ятьох хлібів та двох рибин (пор. Мт 14,17-21).

Святий апостол Павло у листі до коринтян писав про необхідність причащатися, але наголошував на приготуванні духа, душі, щоб гідно причащатися. Бо святе причастя – це тіло й кров Господня, якого не можна приймати як звичайну їжу, допінґ чи піґулку?! Перед причащанням, слід, вчинити над собою строгий духовний іспит, заглянути у сумління й збагнути, щоб не було духовних ран, які чинить гріх. Гріх і святе Причастя несумісні між собою, тому святий Павло написав про очищення сумління, яке ми чинимо у тайні святої сповіді. Коли «чужинці взяли господний кивот і внесли його до дому Даґона, і поставили його коло Даґона» (1Сам 5,2), Господь не дозволив, щоб божок перебував поряд кивоту, неможливий варіант і співставлення. «І сталося, коли встали вранці, і ось Даґон впав на своє лице перед кивотом господнього завіту, і голова Даґона і обидві долоні його рук відрізані кожна перед порогом, і обидві кісті його рук впали на поріг, остався лише тулуб Даґона» (1Сам 5,4), так Бог зруйнував божка. Від цього часу всі, хто входить до хати Даґона не ступають на поріг дому аж до цього часу переступають поріг (пор. 1Сам 5,5). Можливо звідси походить забобон не ступати на поріг або нічого не можна давати через поріг? А духовне значення те, щоб у гріхах не причащатися, а очистити духа в тайні сповіді через покаяння!

До гідного причащання потрібно приготувати свою душу, дух має бути вільним, принаймні, від важкого гріха. Святий апостол Павло звертався до тих, хто легковажно ставився до споживання святого Причастя, тобто, причащалися, маючи на сумлінні важкі духовні провини. Він це окреслив, як споживання осуду для тієї особи від Бога: «… той в осуд собі їсть і п’є…» Апостол Павло, коли писав ці слова, бачив багатьох хворих та сплячих, осіб, які не реагували на слова Божого Сина, що закликав до погляду в своє сумління й очищення його, щоб гідно причащатися. У цій царині він не бажав бачити людей байдужими, бо це провадило до духовного краху. У духовному житті дуже важливо пильнувати свого сумління, видаляти усе, що прибуло чи, що пропустили, як негатив у свою душу. Ісус Христос знав людську неміч, слабість, тому встановив тайну святої сповіді, у якій видаляємо бруд із душі, а Господь вибілює її. Апостол Юда, який задумав видати Ісуса юдейській старшині за гроші, коли спожив Причастя, яке йому подав Господь, сталося наступне: «І тоді після цього куска хліба ввійшов у нього сатана…» (Ів 13,27). Учень Христа причащався з нечистим сумлінням, задумав видати Ісуса нечестивцям і замість Господа до нього увійшов демон! Тому дуже важливо, щоб перед тим як причащатися, заглянути у своє сумління й переконатися, щоб важкі гріхи не тяжіли на серці. Ісус Христос залишив нам велику спадщину, велетенський заповіт – залишив себе у святому причасті під видом хліба й вина! Не бажав щось чи когось залишити, але сам залишився зі своїм людом під скромними видами, тому що дуже любить кожного та кожну з нас! На таку любов і рівновагу здатний лиш сам Бог, який у переддень своєї смерті зібрав своїх учнів та залишив себе з ними в іншому вигляді. На такий крок здатна лише Божа любов, необмежена любов Господа до грішних створінь!

Дякуймо, постійно будьмо вдячні Господу, що він, як корм залишився з нами, щоб нас та змінювати на духовно кращих. Сину Божому йдеться про спасіння кожної людини, тому залишився на землі у благородних видах, щоб спростити народові спасіння душі! Не біймося Бога, бо він – Любов! Ми багато грішили, а він нам завжди прощав і прощає з єдиним великим бажанням, щоб нагородити нас у вічності! Назвав себе хлібом життя, а хліб ми радо і з апетитом споживаємо, тому не барімося, щоб з любов’ю та чистим сумлінням споживати цей божественний корм! «Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня» (Ів 6,54), – такий небесний заповіт залишив нам наш Спаситель!

Джерело