Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле.

Мт 6,22–33

Черговим кроком у пізнанні Божого царства після Зіслання Святого Духа є довіра Богові. Через покликання апостолів

Христос запросив нас шукати щастя разом із Ним. Для здійснення цього запрошення потрібна довіра.

Питання довіри Ісус пояснює повчанням із нагірної проповіді, розповідаючи про три її прояви: духовне світло, вірність Господу, Бог як джерело добра.

Щоб знайти в житті справжнє щастя, спершу треба зустріти й пізнати Ісуса. Це можливе лише з допомогою світла Божої правди та віри, яке приходить до нас у словах Євангелія – Христової науки. Віра й молитва відкривають нам розуміння правди й самого Бога, показують Його присутність у житті. Світло Христової правди допомагає пізнати правдиві цінності: Бога та Його любов. Також вибрати правильну дорогу життя й здобування цінностей: Божу правду, а не людську, зрозуміти, що важливіше – Бог чи світ, душа чи тіло, дочасність чи вічність. Христова правда подає нам теж правильне розуміння гідності людини в Божих очах: ми Божі діти, які покликані до життя вічного.

Коли Ісус кличе когось іти за Ним, то запрошує до іншого способу життя, ніж у світі, нового порядку цінностей та правильних пріоритетів у житті, наповняє людину духовним світлом віри. Для віруючої людини на першому місці є Бог, добро душі, духовні цінності, а потім людські старання.

Другим проявом довіри є вірність Богові. Якщо ми визнаємо існування Бога, Його всемогутність і любов, то на Нього покладаємо надію, а не на світ. Тому каже Ісус, що немає потреби двом панам служити: Богові й світові. Бо Бог досконаліший, ніж світ, і може виконати всі потреби людини. Тому християнин використовує духовні середники, які є проявом надії на Бога і які пропонує Ісус: заповіді, Божа правда, віра в Ісуса, молитва й Святі Тайни.

Третій прояв довіри – це визнання й застосування в житті правди, що Господь є джерелом добра для людини. Якщо Бог є любов’ю та нашим Отцем, то Він пам’ятає про кожну людину, знає всі наші потреби та в різний спосіб допомагає нам і захищає нас. Тому Христос закликає не переживати за своє майбутнє, а довіритися доброму Богові, кажучи: ,,Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться” (Мт 6, 31). А також доповняє це іншими словами: ,,Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас”. Цим Ісус заохочує нас довіритися Йому, як нашому Спасителеві, бо Він найкраще знає дорогу до Бога, до щастя та життя вічного.

Проявом довіри є також уміння розпізнавати й виконувати Божу волю, яку об’являє Христос. Це означає йти в житті дорогою, яку пропонує нам Ісус і яка надійно веде нас до щастя й життя вічного: ,,Така бо воля Отця мого, щоб кожен, хто бачить Сина й вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне”.

Прикладом довіри Богові є апостоли Петро й Павло. Коли дивимося на постаті цих двох святих, то бачимо, наскільки вони різні: у своєму покликанні, за своїм темпераментом, пізнанням Ісуса, у способі проповідування Христової науки. У кожного була своя дорога довіри до Бога. Апостол Петро особисто зустрів Ісуса, бачив Його, перебував із Ним, бачив різні чуда Спасителя. Його довіра до Бога зростала на основі життєвого досвіду: успіхів та упадків, пізнання могутності й любові Христа. Петро був запальним, самовпевненим чоловіком. Він першим серед апостолів визнав Ісуса Божим Сином. Але коли Спасителя арештували, Петро тричі відрікся Його. Та після воскресіння Господа Святий Дух зміцнив Петра, що він відважно проповідував віру в Ісуса Христа, як основу життя і спасіння. У такий спосіб поступово наповнявся духовним світлом Божої правди й зростав у довірі до Бога.

Апостол Павло пізнав правду про Месію, знаючи Божий закон. Він не зустрічався особисто з Ісусом. Єдиною зустріччю з Господом було видіння біля Дамаску, де почув Його голос: ,,Савле, Савле, чому мене переслідуєш… Я, Ісус, Якого ти переслідуєш”. Ця подія стала просвітленням віри Павла, яка радикального змінила його життя. Після цього апостол Павло почав проповідувати, що саме Ісус є Спасителем людства, основою життя та щастя, найбільшим скарбом кожної людини. Лише довіра Христові запевняє нам життя вічне. Просімо нині апостолів Петра й Павла, щоб наповнили нас світлом правди й любові, довіри Богові, що тільки в Ісусі знайдемо справжнє щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело