Передмова Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Вода — це основа життя. Без доступу до якісної питної води неможливо забезпечити повсякденне існування, здоров’я та добробут.

Право людини на доступ до чистої та безпечної води є фундаментальною складовою гідного життя та ключовою умовою забезпечення інших прав. У листопаді 2002 року Комітет ООН з економічних, соціальних та культурних прав визнав право людини на достатню кількість води, яка відповідає санітарним нормам, як невід’ємне для забезпечення належного рівня життя.

Подальше закріплення цього права у резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та Ради ООН з прав людини підтвердило його вагомість і необхідність гарантування кожній людині.

Утім сучасний світ стикається з низкою викликів, які роблять це право дедалі менш доступним. Сьогодні екологічні виклики, такі як забруднення довкілля, виснаження природних ресурсів та глобальні кліматичні зміни, ускладнюють реалізацію цього права.

Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, принесла не лише людські втрати й руйнування, а й суттєво загострила проблему доступу громадян до чистої питної води. Руйнування критичної інфраструктури, пошкодження водогонів, перебої в роботі систем водопостачання та водовідведення внаслідок обстрілів і відключень електроенергії — це сувора реальність, у якій живуть сотні тисяч українців.

Окремо варто відзначити катастрофічні наслідки підриву Каховської ГЕС російськими військовими. Згідно зі спільним звітом Уряду України та ООН, близько мільйона людей втратили доступ до питної води, а тисячі громадян залишилися без електроенергії. У таких умовах питання реалізації права на чисту воду стає не лише екологічною, а й гуманітарною проблемою, що потребує нагального вирішення.

З метою привернення уваги до цієї проблематики мною, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, у 2024 році було ініційовано комплексне дослідження стану додержання прав громадян на чисту та доступну воду в умовах дії правового режиму воєнного стану. У рамках цього дослідження було здійснено моніторинг ситуації, зібрано дані щодо впливу воєнних дій на водопостачання та вивчено стан реалізації державної політики у цій сфері. Аналіз національного законодавства та міжнародних стандартів дозволив визначити основні проблеми, які потребують уваги держави та міжнародної спільноти.

Цей документ — не просто звіт про проблеми. Це голос тих, хто щодня стикається з нестачею води, хто змушений шукати її у зруйнованих містах і селах, хто потребує державної підтримки та уваги.

У Спеціальній доповіді розкрито чотири ключові проблемні аспекти: вплив військової агресії Російської Федерації на порушення прав громадян у сфері питної води та водопостачання;

вплив суб’єктів господарювання на водні ресурси;

стан формування та реалізації державної політики щодо забезпечення права на питну воду та санітарію;

відповідність національного законодавства міжнародним нормам права на воду і санітарію та стандартам у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.

Результатом проведеної роботи є представлені у доповіді рекомендації для Парламенту та Уряду України, центральними органами виконавчої влади щодо вдосконалення законодавства, здійснення державної політики з метою напрацювання практичних інструментів для забезпечення прав громадян на питнуводу та санітарію, а також рекомендації органам місцевого самоврядування щодо належного виконання своїх повноважень у сфері питного водопостачання та водовідведення.

Я сподіваюся, що доповідь допоможе не лише окреслити масштаб проблеми, а й стане початком змін, спрямованих на захист права кожного українця на чисту воду; приверне увагу відповідних органів і сприятиме посиленню державної політики у сфері водопостачання та водовідведення, щоб кожна людина, яка перебуває на території України, незалежно від обставин, мала гарантований доступ до безпечної питної води.

Джерело