Послання Папи Лева XIV на Х Всесвітній день молитви в намірі піклування про створіння, який відзначатиметься 1 вересня 2025 року.

Послання Папи Лева XIV на Х Всесвітній день молитви в намірі піклування про створіння, який відзначатиметься 1 вересня 2025 року.

Дорогі браття й сестри!

Темою цього Всесвітнього дня молитви в намірі піклування про створіння, яку обрав наш любий Папа Франциск, є «Насіння миру та надії». У 10-у річницю заснування Дня, що збіглося з публікацією енцикліки Laudato Si, ми перебуваємо в самому розпалі Ювілею як «паломники Надії». І саме в такому контексті ця тема набуває свого повного значення.

Ісус у своїх проповідях часто використовує образ насіння, щоб говорити про Боже Царство, а напередодні Страстей застосовує його до Себе, порівнюючи Себе з зерном пшениці, яке, щоб принести плід, має померти (пор. Ів 12, 24).

Насіння повністю віддається землі, і там, завдяки проривній силі свого дару, життя проростає навіть у найнесподіваніших місцях, демонструючи вражаючу здатність породжувати майбутнє. Подумаймо, наприклад, про квіти, що ростуть на узбіччях доріг: ніхто їх не садив, але вони ростуть завдяки насінню, яке потрапило туди майже випадково, і їм вдається прикрасити сірий асфальт, а навіть пробити його тверду поверхню.

Отже, у Христі ми є насінням. Не просто насінням, а «насінням миру та надії». Як каже пророк Ісая, Дух Божий спроможний перетворити пустелю, суху та випалену, на сад, місце відпочинку та спокою: «Виллється на нас дух з вишніх; тоді пустиня обернеться в сад, а сад за ліс будуть уважати. Тоді в пустині буде жити право, а в саду родючім перебувати справедливість. І ділом справедливості мир буде, а плодом справедливості – спокій та безпека довічна. Народ мій житиме в оселі миру, в житлах безпечних і в осідках спокійних» (Іс 32,15-18).

Ці пророчі слова, які з 1 вересня по 4 жовтня супроводжуватимуть екуменічну ініціативу «Пора Створіння», рішуче стверджують, що разом із молитвою необхідні воля та конкретні дії, які роблять відчутним цей «лагідний дотик Бога» до світу (пор. Laudato Si, 84). Справедливість і право, насправді, здаються засобами, що виправляють негостинність пустелі. Йдеться про надзвичайно актуальне звіщення. У різних частинах світу вже очевидно, що наша земля занепадає. Скрізь несправедливість, порушення міжнародного права та прав народів, нерівність і жадібність, що з них випливають, призводять до вирубки лісів, забруднення довкілля, втрати біорізноманіття. Зростають інтенсивність і частота екстремальних природних явищ, спричинених зміною клімату, викликаною діяльністю людини (пор. Апостольське напоумлення Laudate Deum, 5), не кажучи про середньо- та довгострокові наслідки гуманітарного та екологічного спустошення, спричиненого збройними конфліктами.

Здається, що досі бракує усвідомлення того, що знищення природи не впливає на всіх однаково: топтати справедливість і мир означає найбільше вражати найбідніших, знедолених, виключених. У цьому контексті характерними є страждання корінних народів.

І це ще не все: сама природа іноді стає інструментом обміну, предметом торгу для отримання економічних або політичних вигод. У цьому динамізмі створіння стає полем битви за контроль над життєво важливими ресурсами, про що свідчать сільськогосподарські райони та ліси, які стали небезпечними через міни, політика «випаленої землі» [1], конфлікти, що спалахують навколо джерел води, несправедливий розподіл сировини, що шкодить найслабшим верствам населення та підриває саму ж соціальну стабільність.

Ці різні рани є наслідком гріха. Звичайно, це не те, що мав на увазі Бог, коли довірив Землю людині, створеній за Його образом (Бут 1, 24-29). Біблія не пропагує «деспотичне панування людини над створінням» (Laudato Si, 200). Навпаки, «важливо читати біблійні тексти в їхньому контексті, з правильною герменевтикою, і пам’ятати, що вони запрошують нас “обробляти і охороняти” сад світу (пор. Бут 2,15). У той час як “обробляти” означає орати або порати землю, “охороняти” означає захищати, доглядати, зберігати, берегти, пильнувати. Це передбачає стосунки відповідальної взаємності між людиною і природою» (там же, 67).

Екологічна справедливість, на яку непрямо вказували пророки, більше не може вважатися абстрактним поняттям або віддаленою метою. Вона є нагальною потребою, яка виходить за межі простого захисту навколишнього середовища. Фактично, йдеться про питання соціальної, економічної та антропологічної справедливості. Для віруючих це також богословська вимога, яка для християн має обличчя Ісуса Христа, в Якому все було створене і відкуплене. В світі, де найслабші першими зазнають руйнівних наслідків зміни клімату, вирубки лісів та забруднення, піклування про створіння стає питанням віри та людяності.

Тепер дійсно настав час перейти від слів до дій. «Жити покликанням бути хранителями Божого діла є істотною частиною доброчесного життя, це не є чимось факультативним і навіть не другорядним аспектом християнського досвіду» (там же, 217). Трудячись з відданістю і лагідністю, можна проростити багато зерен справедливості, сприяючи таким чином мирові та надії. Іноді потрібні роки, перш ніж дерево дасть свої перші плоди, роки, які залучають цілу екосистему в безперервність, вірність, співпрацю і любов, особливо якщо ця любов стає дзеркалом жертовної Любові Бога.

Серед ініціатив Церкви, які є наче насінням, посіяним на цьому полі, я хотів би згадати проект «Селище Laudato Si», який Папа Франциск залишив нам у спадок у Кастель-Ґандольфо, як насіння, яке може принести плоди справедливості та миру. Йдеться про проект освіти щодо цілісної екології, який має бути прикладом того, як можна жити, працювати та будувати спільноту, застосовуючи принципи енцикліки Laudato si’.

Молю Всемогутнього, щоб Він послав нам у достатку Свого «духа з висоти» (Іс 32,15), щоб ці зерна та інші подібні до них принесли рясні плоди миру та надії.

Енцикліка Laudato Si супроводжувала Католицьку Церкву та багатьох людей доброї волі протягом десяти років: нехай же вона й надалі надихає нас, а цілісна екологія дедалі більше обирається та поділяється як шлях, яким слід прямувати вперед. Так помножаться зерна надії, які слід «берегти і плекати» з благодаттю нашої великої і непохитної Надії, Воскреслого Христа. В Його ім’я я уділяю вам усім моє благословення.

Дано у Ватикані, 30 червня 2025, Спомин святих первомучеників Римської Церкви

ЛЕВ PP. XIV

Послання Папи Лева XIV на Х Всесвітній день молитви в намірі піклування про створіння, який відзначатиметься 1 вересня 2025 року.

Джерело