20 липня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у катедральному храмі святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці у м. Римі. Під час богослужіння єпископ уділив священичі свячення дияконам Михайлу Карпінцю та Ярославу Мисаку.

Під час проповіді владика Ярослав роздумував над євангельським уривком про оздоровлення розслабленого (Мт. 9,1–8). «Ми не знаємо про цих осіб, хто вони були, чи друзі чи просто знайомі. Однак бачимо те, як високо Ісус оцінив їхню віру, через що навіть прощає гріхи розслабленому, лагідно називає його «сином», оздоровлюючи його як духовно, так і фізично» – зазначив проповідник.

Владика Ярослав побачив у постатях приятелів розслабленого не лише приклад жертовної віри, але й глибоку ікону священничого служіння. Їхній вчинок – це не просто допомога ближньому, а вияв справжнього духовного посередництва, якого потребує кожен священник: «Покликання священника – приносити в молитві до Господа людські немочі (розслаблену людину), а також приносити Христа людині у Євангельській Благовісті, у Таїнствах, проповіді, служінні». Це служіння вимагає витривалості, співчуття та готовності нести біль інших – навіть коли не просять про допомогу. «Ми не можемо змінити чи навернути друзів та близьких, якщо вони закриті у своїх упередженнях, засліплені своїми болями, зневірені та розчаровані. Проте наша молитва та свідоцтво нашого життя, якщо ми наполегливі, приведуть їх до Христа, а Він вчинить з ними по нашій вірі», – підкреслив архиєрей.

Особливий наголос у проповіді було зроблено на силі віри, яка в цьому євангельському епізоді стає живим середовищем дії Божої благодаті: «Віра є джерелом чудес, сопричастям з Богом, скарбницею благ. Віра є сміливістю супроти неможливого, уводить нас у сопричастя з Богом, для Якого нема нічого неможливого (пор. Лк. 1, 37)», – зауважив владика Ярослав.

Священник, за словами проповідника, покликаний нести іншу людину – в її болях, паралічі, зневірі – до стіп Христа. «Кожен з нас носить у собі свої “розслабленості”. Деколи розслабленість паралізує нас так, що не можемо ходити. Деколи ми пориваємося вийти зі стану розслабленості, відчайдушно намагаємося встати з ложа гріха, прагнемо відчувати себе живими… Христос каже кожному з нас: “Прощаються тобі твої гріхи. Встань і ходи!” Але не кожен з нас це чує. Чує лише той, хто вважає себе грішником і розслабленим», – зазначив архиєрей.

Саме тому Церква, а передусім священник, має бути простором, де звучить слово прощення: «Церква – це місце зустрічі з Богом, де ми пізнаємо Його превелику любов до нас, а також вчимося і самі виявляти любов та сприйняття інших» – підкреслив владика.

У світлі Таїнств Покаяння та Євхаристії архиєрей звернув увагу на ролі священника як служителя Божого милосердя: «Людина не може сама собі вибачити. Не має значення, як часто вона каже собі, що її гріхи не є серйозні, – вони все одно будуть її переслідувати. Деякі слова мусять вийти на поверхню, якщо вона хоче знайти мир у серці. Слова, які Господь Ісус сказав паралітикові: “Сину, твої гріхи прощені”, можуть прозвучати і для нас, якщо ми покаємося і визнаємо наші гріхи перед Ісусом у Сповіді».

Цей духовний образ – несення немочі до Бога – доповнився і старозавітнім прикладом пророка Іллі. «З молодих років Ілля присвятив своє життя Єдиному Богові, оселився в пустелі та провадив життя у суворому пості й молитві». Він є прикладом ревного служителя, який «бачачи небезпеку загибелі свого народу, став викривати царя Ахава у безчесті, переконувати його покаятись і навернутись до Істинного Бога», – зазначив єпископ. У його постаті владика бачить приклад пророчого служіння: «Ілля просить, щоб об’явилася Господня істина, і щоб Господь втрутився, щоб навернути Свій народ, щоб він пізнав, Ким насправді є його Бог та зробив остаточний вибір», – зазначив проповідник.

Завершуючи проповідь, владика Ярослав привітав новопоставлених священників зі святим і відповідальним служінням. Він побажав, щоб, подібно до приятелів розслабленого, вони щоденно приносили до Христа людські болі і слабкості, а через проповідь Слова Божого і звершення Святих Таїнств самі ставали носіями благодаті, надії і прощення. «Нехай ваше священство буде живим мостом між Богом і людиною, молитвою за ближніх і пророчим голосом правди – як у пророка Іллі. Будьте для народу свідками того миру і прощення, які дарує тільки Христос. Нехай Господь через вас скаже багатьом: “Сину, прощаються тобі твої гріхи”. “Встань і ходи!”», – побажав владика.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело