Слово зібраним представникам Всесвітнього Апостольства Фатіми Рм 12,1-3; Мт 10,37-11,1 (о. д-р Турконяк Р.) Духовна семінарія, Львів 26.07.2025.

Святий апостол Павло звертався до вірних римлян і не тільки до них, щоб Богові принести жертву тіла, тобто, служити щиро Господу, уникаючи тілесних гріхів. І, щоб вірним було легше це служіння – сприймати й виконувати, вживав способу звертання, кажучи: з Божого милосердя благаю. Ніби це не його звернення, а наголошував, що воно походило від Бога, Господь запрошує до щирого йому служіння. Апостол вказав й на служіння духа, що означало – вся людська особа повинна служити Господу, усією повнотою і додав – розумом. Отже: тіло і дух повинні служити Богові, уся людська істота зобов’язана виконувати волю Господню! Апостол спонукав, щоб тверезо вдивлятися розумом у своє життя, пізнавати волю Бога, яка вказує на те, що досконале, а воно, божественне, може бути лише в Господі. Слуга Бога написав, щоб не думати про себе більше, ніж про це свідчить правда за особу, яка здібна чинити помилки.

Значить, він був свідком, що траплялися люди, вірні Богові, які високо оцінювали себе й ставили вище других. Павло розумів, що кожна людина посідала певний дар, який не був однаковим, тому писав, що Господь кожну людину наділив такими дарами, які уважав за потрібне. Тому людині не потрібно хвалитися своїми здібностями, бо вона отримує дар від свого Творця і апостол про це написав: «Коли вже треба хвалитися, то похвалюся своєю неміччю» (2Кр 11,30). Святий апостол Павло вказував, що про себе слід думати скромно й не пишатися своїми дарами, бо вони – Господні!

Діти Ізраїлю шанували своїх батьків і про це їм наказувала заповідь Господня, було їхнім обов’язком і, лише Господь міг домагатися більшої любові до себе ніж до батьків. Бог строго засвідчив, щоб любов до нього була найвищою і показав, що, хто любить дітей більше як його, такі особи негідні Бога. Тим самим, Господь підтвердив, що любов може мати різні ступені, неоднакові рівні: найвища ступінь – це його любити. Ісус Христос запитував апостола Петра після свого воскресіння: «… Симоне Іванин, чи любиш мене більше від цих?…» (Ів 21,15). Маємо право і обов’язок любити ближніх, а когось з-поміж них – більше! Спаситель продовжив навчати про любов, вказуючи на необхідність нести хрест життя, тобто, переносити різні випробовування у житті. Юдеям було зрозуміло, що злочинці, покарані на хресну смерть, несли на плечах поперечну частину хреста. Шлях таких злочинників пролягав крізь натовп таких людей, які висміювали засуджених, вважаючи це великою ганьбою та глупотою (пор. 1Кр 1,23). Задля любові Ісуса Христа необхідно приймати усе: висміювання, пониження чи несправедливі покарання, навіть, смерть, бо це означає несення хреста Господнього.

Господь керував очі слухачів на вічність, на спасіння душі або втрату вічного спасіння. Ісус поставив високу вимогу тим, хто бажає йти за ним та отримати вічну нагороду! Врятувати душу, означає жити задля Бога, посвятити своє життя йому в кожному стані, в якому знаходиться кожна людська істота! «Хто вас приймає…», тобто, хто приймає вчення Ісуса Христа, яке голосять прихильники Господні й виконує закон любові, такі приймуть різну нагороду в залежності він сумлінного виконання вимоги Бога. Тут важливо те, щоб не розминутися з вічною нагородою, яку нам пропонує Господь. Син Божий виборов нам вічне щастя, помираючи на хресті, але воно дарується тим особам, які люблять Бога та чесно виконують його волю. Ніхто не отримає нагороди лише тому, що Ісус помер на хресті й визволив усіх людей від неволі демона, від гріховного рабства. Ні! Нагорода здобувається чеснотливим життям перед Господом через покаяння та примирення з Небесним Батьком. Ісус скеровує увагу людей на чашку холодної води, за яку, подаючи ближнім, слідує нагорода. З іншого боку, Син Божий наголошує, що для отримання нагороди не потрібно наражатися на небезпеку життя, не треба помирати мученицькою смертю тощо, але її можна отримати в простий спосіб, радісно служачи ближнім.

Тому вивчаймо наше життя та наш спосіб спілкування з ближніми, особливо, з особами, яким необхідна допомога; також, не обмежуймо себе тим, щоб, вчинивши якийсь дар, можна не шанувати чи не звертати увагу на таких осіб. Ісус чинив закиди вченим книжникам та фарисеям, які зневажали заповідь пошани для батька чи матері. Він представив їм їхнє вчення, яке вони пропагували відносно заповіді пошани для батьків: «… Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар для Бога; тож може й не шанувати свого батька [чи матері]…» (Мт 15,5-6). Спаситель картав таких за хибне вчення, бо і матеріальну допомогу слід надавати, і любов до ближніх чи батьків не можна занедбувати! Перевіряймо наше сумління відносно нашого старання про допомогу нашим ближнім у ділі спасіння їхньої душі. Чи докладаємо зусиль, молитов, покаяння, діл милосердя, щоб скерувати ближніх на дорогу спасіння? Тут необхідно пригадати слова Богородиці у Фатімі до дітей про навернення Росії, яку потрібно посвятити її Непорочному Серцю. Богородиця перестерігала про псевдовчення Росії, яке буде розповсюджене по усьому світі та викличе війни, і переслідування Церкви. Молімося, особливо, на вервиці до Богородиці про припинення війни, практикуймо піст та діла милосердя в цьому намірі, а Марія почує наше благання!

Пресвята Богородице, благаємо тебе, випроси миру в свого Сина для нашого грішного народу! Захисти нас, Богородице, від грішних диявольських впливів!

Джерело