🕯 Сьогодні ми вшановуємо памʼять українців, які загинули в полоні. Це день, коли згадуємо тих, хто не повернувся. Тих, хто пройшов через тортури, приниження, жорстокість. Тих, хто повернувся, і тих, хто загинув.

Полон — це не просто обмеження свободи. У реальності російської війни це — катування, голод, страх і смерть. Але навіть у цих умовах українці залишаються людьми. Вони не зраджують своїх побратимів, не здаються морально, не відмовляються від України.

Ми памʼятаємо кожного. Ми називаємо імена. Ми розуміємо, що за кожним загиблим — не лише військовий жетон, а ціле життя, родина, плани, мрії.
Ми також не забуваємо тих, хто досі у полоні. І робимо все можливе, щоб повернути їх додому.

Сьогодні на багатьох меморіалах і в серцях тисяч українців — світлини тих, хто не повернувся. І кожне з цих облич — це біль. Але це також свідчення сили. Свідчення гідності, яка не вмирає навіть у неволі.

Слава Україні!
Слава нашим Героям!