З нагоди середової зустрічі із паломниками, Святіший Отець вказав на дію Бога у тиші, Який перетворює реальність, оновлюючи все своєю вірною любов’ю.

«Дорогі друзі, християнська надія народжується не в галасі, а в тиші очікування, наповненого любов’ю», — сказав Папа Лев XIV у своїй катехизі на площі Святого Петра у Ватикані в середу, 17 вересня 2025 року. Його навчання про таїнство Великої суботи стало черговою наукою про пасхальне таїнство із циклу роздумів «Ісус Христос — наша надія».

Про це зазначає пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ, посилаючись на українську редакцію «Vatican News».

Необхідність зупинитись, довіряючи

Святіший Отець зазначив, що під час Великої суботи, дня великої тиші, звершується найглибша таємниця християнської віри і тому тиша є сповнена сенсу. «Син Божий лежить у гробі. Але така його „відсутність“ не є пусткою: це очікування, стримана повнота, обіцянка, що бережеться в темряві», — сказав він. За його словами, новий гріб, у який поклали тіло Ісуса, вказує не на кінець, а на новий початок.

Велика субота також є днем відпочинку. «Згідно з єврейським законом, на сьомий день не можна було працювати, бо після шести днів творення Бог відпочивав (див. Бут. 2, 2), — пригадав Лев XIV. — Тепер і Син Божий, завершивши своє діло спасіння, відпочиває. Не тому, що втомився, а тому, що завершив свою працю. Не тому, що здався, а тому, що полюбив до кінця. Додавати більше нічого. Цей відпочинок є печаттю завершеного діла». У цьому контексті Папа зауважив, що деколи людині важко зупинитися і відпочити, вона поспішає, аби «щось довести, не відставати», однак Євангеліє вчить нас, що вміння спинятися «є актом довіри, якого ми повинні навчитися». «Велика субота запрошує нас відкрити, що життя не завжди залежить від того, що ми робимо, але й від того, наскільки ми вміємо попрощатись із тим, що нам вдалося зробити», — сказав Наступник апостола Петра.

За його словами, Господь не боїться часу, що минає, адже є Богом очікування. «Так і наш „марний“ час, час зупинок, порожнеч, безплідних моментів, може стати лоном воскресіння. Кожна прийнята тиша може бути передумовою нового Слова. Кожен час, що завмер, може стати часом благодаті, якщо ми присвятимо його Богові», — зазначив Лев XIV.

Радість, яка походить з терплячої віри

Відтак Святіший Отець вказав на приклад Ісуса, похованого у землі — Бога, Який очікує та «довіряє, навіть коли все здається втраченим». «Так і ми, у цю суботу, що застигла в часі, вчімося, що не треба поспішати воскресати: спочатку треба затриматися, прийняти тишу, дозволити обмеженням обійняти нас, — заохотив він. — Іноді ми шукаємо швидких відповідей, негайних рішень. Однак Бог діє в глибині, у повільному темпі довіри. Поховальна субота стає, таким чином, лоном, з якого може вилитися сила непереможного світла — пасхального світла».

Папа зауважив, що християнська надія народжується не в галасі, а «в тиші очікування, наповненого любов’ю», будучи результатом довірливої відданості, чого навчає нас Пречиста Діва Марія. «Якщо ми здатні з вдячністю прийняти те, що відбулося, то відкриємо, що Бог любить перетворювати реальність саме в малості й тиші, оновлюючи все своєю вірною любов’ю. Справжня радість походить від наповненого очікування, терплячої віри, надії, що те, що прожите в любові, неодмінно відродиться до вічного життя», — підсумував Лев XIV.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело