Відвідуючи будинок дитини, зустрівся з 3-річним Богданчиком, який перебуває тут разом зі своєю маленькою сестричкою Альбіною. Серце стиснулося, коли він мене впізнав. Ми почали опікуватися їх долею як тільки дізналися про важкі обставини, в яких вони опинилися.

Кожен такий візит залишає глибокий слід. У будинку дитини багато таких історій: сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, ті, від кого відмовилися в пологовому будинку.

Більшість із них – діти з інвалідністю, 28 – паліативні. Їм потрібні не лише турбота і підтримка, а й справжнє диво.

Цього разу візит був разом із Іриною Туляковою, Головою Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Її невтомна праця надихає. Разом ми продовжуємо боротися за те, щоб кожна дитина мала шанс на сім’ю, тепло і турботу.

Дякую всім, хто підтримує нас у цій важливій справі.