Проповідь владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, в Шістнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа, 28 вересня 2025 року, виголошена в часі Божественної Літургії в храмі святого Івана Богослова с. Суховоля Городоцького деканату.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Кожен з нас несе особисту відповідальність перед Богом за те, як конкретними справами втілює істини та правила віри у своє життя. Бо даремним є вважати себе християнами, а при тому не жити згідно Євангелія. Тоді життя стає вмістилищем духовної пасивності та простором, у якому рояться протести проти Бога.

Одним з прикладів такої поведінки може послужити пророк Йона. Він є яскравою ілюстрацією помилкового людського переконання, що Бог існує для нас, а не ми для Нього. Коли воля Божа не збігалася з волею Йони, він усяко перечив Божим наказам, або виконував їх навмисно недбало.

Тому притчею «про таланти» Христос торкається самого ядра теми нашої відповідальності перед Богом. Він каже, що царство небесне подібне до чоловіка, який відходячи, закликав своїх слуг і дав кожному з них, в залежності від їх можливостей, певну суму грошей. Господар не оминув жодного, але кожному дав відповідальність лише за те, що йому доручено…

Завжди існує небезпека, що люди будуть сприймати християнство як своєрідну божественну екзаменаційну систему. Думати, що Бог кожному визначив чітку програму поведінки і одного разу прийде, щоб провести кінцевий іспит, приготувавши для відмінників щось прекрасне, а для двієчників щось жахливе. І якщо, на перший погляд, притча ніби підтримує це враження, то в дійсності не все так просто.

Звичайно, Бог не є плодом людського вимислу і не залежить від того, що кожен з нас про нього думає. Та хибне уявлення про Бога приводить людину до трагічних наслідків. В певній мірі Бог «стає» для людини таким, яким вона Його сприймає. Для тих, хто вірить, що Господь люблячий, добрий, щедрий і милосердний, Він таким і є. А ті, котрі вважають що Господь жорстокий, вимогливий і караючий, будуть самі суджені своїми власними переконаннями.

Слуга, що отримав один талант, не є найгіршим, але він не вважає, що звірена йому справа варта його зусиль. Тому один з висновків притчі про таланти є трохи несподіваний: Бог має проблеми не з умілими або безталанними, але з тими, котрі гадають, що мають лише один талант, та є байдужими до нього, бо не вважають що він вартий їх уваги. Подібні йому люди не вірять, що навіть дрібничку, яку звірив їм Бог, через їх руки Він сам може щедро примножити. Так, як Спаситель п’ятьма хлібами і двома рибами нагодував 5000 народу, як віра з «гірчичне зерно» може рухати гори, а лепта вдови стати найбільшою пожертвою. Маленька справа, завдяки нашій відповідальності, з Божою допомогою стає великою подією…

В історії спасіння Господь творить великі чудеса через слуг, які мали мало талантів. Коли забрати німби з ікон святих, то на багатьох з них побачимо звичайних людей. Мойсей противився посланню, до якого його кликав Бог, а руки Давида були в невинній крові. Обрані Христом апостоли не відзначалися ні глибокою освітою, ані особливими духовними дарами. Апостол Петро легко давав обітниці і так само легко їх порушував, вкінці відрікшись від Спасителя. Апостол Павло був жорстоким фарисеєм, який переслідував християн. І таких постатей в історії є багато. Нераз це були незнані люди, історія яких загубилася б серед історій мільйонів їх сучасників. Але Бог докорінно змінив їх життя, зробивши простих людей видатними у здійсненні своїх задумів. І все тому, що вони не занедбали свій, можливо єдиний, талант.

Господар видав кожному слузі різну кількість талантів «за їх спроможністю». Але отриманий слугами результат залежав не від кількості талантів, але від їх ставлення до господаря. Перші двоє ставилися до господаря з пошаною, як до благодійника: «п’ять талантів ти дав мені…», і незалежно від різниці в кількості заробленого, отримали однакову винагороду: «У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого».

Третій слуга також отримав за власною «спроможністю», але він знехтував відповідальністю та не скористав з наданої йому можливості. Тому закопав гроші свого господаря, бо вважав його безжальним і несправедливим диктатором: «Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав».

Закопувати гроші вважалося надійним способом збереження коштів, але це право мав лише їх власник. Для слуги така поведінка свідчила про зневагу до авторитету господаря. Вислів «ось тобі твоє» в біблійною мовою означав: «я за це більше не відповідаю». Тому господар називає його лукавим і лінивим, бо замість старанної праці негідний слуга спромігся лише на власне виправдання, і то звинуваченням свого пана.

В Новому Завіті є кілька місць в котрих перелічені дари та служіння, дані нам для того, щоб ми співділали з Божим задумом спасіння світу: «Кожному дається виявлення Духа на  спільну користь». Зрештою увесь «скарб віри», що міститься у Традиції та у Святому Письмі, був переданий апостолами усій церковній спільноті. І чим більше дарів та чим вище служіння, тим більше відповідальності. Тому ап. Павло пише: «Коли я проповідую Євангеліє, нема мені від того слави, бо це мій обов’язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелія».

Тому і ми маємо бути «завжди готові дати відповідь кожному, хто у нас вимагає обґрунтування про нашу надію», щоб щасливо дати звіт за своє життя, коли Господь Ісус прийде у славі судити живих і мертвих. Бог дав людині найбільший талант – створив її на свій образ, і цим обдарував усім, що їй є потрібно для власного добра, та щоб вкінці осягнула богоподібність. У нас є таланти, про які ми можливо і не здогадуємося, бо виявляються вони тоді, коли дбайливо будемо сповняти Божу волю, та наслідуючи Його у відношенні до нас, дбати про ближніх. Лише лінь та богопротивне самолюбство можуть «надихати» нас нехтувати, а то й закопувати отримані від Бога таланти.

А оскільки Господь прийде несподівано, то маємо бути «пильними» щодо талантів свого покликання, щоб не тільки уникнути покарання, але щоб принести Богу милі плоди та прийняти від Господа нагороду: увійти в Його радість та знайти себе записаними в книзі вічного життя. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело