18-та неділя по Зісланні Святого Духа

Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.

Лк 5,1–11

Історія чудесного улову риби Петром та його товаришами – це особливий урок віри Ісуса. У ньому Він показує тісний зв'язок слів і вчинків, теорії та практики для досягнення успіхів у житті.

Одного разу Петро з товаришами цілу ніч ловили рибу, але нічого не піймали. Зранку до них прийшов Христос. Спершу Він почав проповідувати з човна, навчати народ про Боже царство. А потім попросив Петра відплисти на глибину й знову закинути сіті ловити рибу. Симон послухав Учителя й сталося чудо: у сіті потрапило багато риби й вона не помістилася у два човни. Це був плід довіри Петра Ісусу.

У чудесному улові риби звернімо увагу на слово глибина. Воно має кілька важливих значень. На початку цієї події Христос навчав людей, пояснював правди Божі, щоб зродити в їхніх серцях віру. Бо віра народжується з Божого Слова.

Коли слухаємо слова Ісуса, вони зроджують у серці віру в існування Бога, Його всемогутність і любов.

Щоб віра приносила добрі плоди, не достатньо почути слова Євангелія. Потрібно знати й розуміти правду, поглиблювати її розуміння. Коли християнин не тільки читає, а й розуміє Євангеліє, поглиблює розуміння наук Христа, то глибше пізнає Бога, Його всемогутність і любов. Це пізнання зміцнює нашу віру, надію, любов і довіру до Бога, зв'язок із Ним. Тоді Ісус може ефективніше діяти в нашому житті, з більшою силою проявляти всемогутність і любов.

Пізнання Божої правди допомагає краще пізнати самих себе: відкрити в собі Божі дари та недоліки, позитивно сприймати себе, дивитися на себе очима Божої любові. Коли людина дивиться на себе у світлі Христової науки, то зможе об’єктивно оцінити себе, власну гідність, яка проявляється в Божому образі й безсмертній душі, а не у владі, славі, грошах. У талантах бачить знаки любові Бога до себе. Така особа старається розвивати, удосконалювати ці таланти, щоб глибше відчувати в душі любов Бога.

Хто живе наукою Христа, пізнає також власні недосконалості, але дивиться на них у світлі надії. Вони стають нагодою до пошуку й пізнання Бога. Віра у всемогутність і любов Ісуса дають нам силу виправляти недоліки, вчитися контролювати їх. Тобто є ще одним способом уміти довіряти Христові. Тоді труднощі не зламають дух такої людини, не ослаблять віру, впевненість у собі, душевний спокій. Чим більше пізнаємо Христову науку, тоді Божа правда глибше просвітлює наш розум, волю, почуття та вчинки, дає силу жити нею. А любов Ісуса щедро наповняє нас.

Хто розуміє науку Ісуса, той старається нею жити, керуватися у всьому Божою, а не людською правдою, надіятися на Бога, а не на себе. Пізнання правди допомагає розуміти, приймати й виконувати Божу волю як орієнтир у житті. Така людина має певність успіхів у праці та в боротьбі. Якщо у наших словах і вчинках є Божа правда, тоді життя наповняється присутністю Ісуса. Він постійно є з нами, діє завжди та всюди, допомагає здобувати добро й перемагати зло. Де правда й любов – там є Бог.

Один побожний батько, коли починав якусь важливу справу, зупинявся, тихо стояв у глибокій задумі. Один із синів щось запитав його й очікував відповіді, тоді промовив до батька: „Що думаєте? Чому не відповідаєте?" А батько відповів: „Мій сину! Ти бачив недавно в лісі мисливця, що вийшов зі стрілою. Ти зауважив, як він стояв тихо, уважно прицілився, аж тоді випустив стрілу. Так само чиню і я, коли вирішую якусь поважну справу. Я думаю про те, що хочу зробити. Чи це послужить для прославлення Бога і для спасіння моїх ближніх? Бо без цього моя праця була б даремною". Святий Ігнатій, коли щось робив, любив говорити: „Все для більшої слави Бога".

Хто загально знає і розуміє науку Ісуса, на рівні обов’язків і традицій, а не пізнав Його особисто, той не бачить Бога в житті, не відчуває Його присутність, поміч, опіку й любов. Не отримує плодів своєї віри.

Петро, послухавши Ісуса, отримав від цього велику користь: зловив багато риби, пізнав в Ісусі Бога та власну недосконалість, потребу покори й довіри Господу. Хто пізнає Божу правду та самого Бога, нею живе, той завжди перебуває під Його опікою, в спокої і радості. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело