На шлях боротьби молодий лікар-стоматолог із Львівщини став ще наприкінці 1960-х років. Поширював самвидав, зокрема, «Роздуми про мир, інтелектуальну свободу і прогрес» Андрія Сахарова, яку переклав українською. Після арешту і заслання В'ячеслава Чорновола перейняв естафету – разом із Олесем Шевченком редагував самвидавівський журнал «Український вісник», де публікувалися твори Василя Симоненка, Василя Стуса, Івана Світличного, Івана Дзюби. У 1980-му за «антирадянську агітацію і пропаганду» отримав строк: 7 років суворого режиму та 5 років заслання.
Тричі обирався до Верховної Ради України, був одним із авторів Декларації про державний суверенітет України, законів про конфіскацію майна Комуністичної партії, департизацію державних установ і правоохоронних органів. У жовтні 1990-го першим із депутатів підтримав Студентську революцію на граніті і разом з молоддю два тижні голодував.
12 жовтня Степану Хмарі виповнилося б 88 років. 21 лютого 2024 року його серце зупинилося.
