Документ дикастерії доктрини віри, схвалений Папою Левом XIV, роз’яснює, які титули слід вживати щодо Пресвятої Богородиці, звертаючи увагу на можливі надужиття.

«Mater populi fidelis» — це назва доктринальної зауваги, яку у вівторок, 4 листопада 2025 року, опублікувала Дикастерія віровчення. Заувага, яку підписали префект кардинал Віктор Мануель Фернандес та секретар доктринального відділу архиєпископ Армандо Маттео, отримала 7 жовтня схвалення Папи. Вона є результатом тривалої та послідовної колегіальної праці. Йдеться про доктринальний документ про Марійську набожність, зосереджений на постаті Марії, яка повʼязана з ділом Христа як Матір віруючих. Заувага надає важливе біблійне підґрунтя для набожності до Діви Марії, а також збирає різні внески Отців, учителів Церкви, елементи східної традиції та думки останніх Пап. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News», пише пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.

У цьому позитивному контексті доктринальний текст аналізує низку Марійських титулів, виокремлюючи деякі з них та застерігаючи від використання інших. Такі титули, як Мати віруючих, Духовна Мати, Мати вірного люду, особливо цінуються. Натомість титул Співвідкупителька вважається недоречним та неналежним. Титул Посередниця вважається неприйнятним, коли набуває значення, яке є винятковим для Ісуса Христа, але вважається цінним, якщо виражає інклюзивне та спільне посередництво, яке прославляє Христову могутність. Титули Мати благодаті та Посередниця всіх благодатей вважаються прийнятними в деяких дуже конкретних значеннях, але пропонується особливо широке пояснення значень, які можуть призводити до плутанини.

У своїй суті, Заувага підтверджує католицьку доктрину, яка завжди чітко підкреслювала, як все в Марії спрямоване до центральної ролі Христа та Його спасенної дії. Тому, навіть якщо певні Марійські титули можна пояснити за допомогою правильної екзегези, вважається за краще їх уникати. Під час презентації кардинал Фернандес високо оцінив народну побожність, але застеріг від груп та публікацій, які пропагують той чи інший догматичний погляд і сіють сумніви серед вірних, зокрема через соціальні мережі. Головна проблема в інтерпретації цих титулів, що застосовуються до Марії, стосується розуміння ролі Марії у Христовому ділі спасіння (3).

Співвідкупителька

Щодо титулу «Співвідкупителька» Заувага нагадує, що деякі Папи «використовували цей титул, не зупиняючись на його поясненні». Зазвичай вони представляли його у зв’язку з Богоматеринством і з посиланням на єднання Марії з Христом біля відкупительного Хреста. Другий Ватиканський Собор вирішив не використовувати цей титул «з догматичних, душпастирських та екуменічних міркувань». Святий Іван Павло II «використовував його принаймні сім разів, пов’язуючи його насамперед із спасенною цінністю нашого болю, жертвуваного поруч із болем Христа, з яким Марія єднається насамперед під хрестом» (18).

У документі згадується внутрішня дискусія в тодішній Конгрегації віровчення, під час якої в лютому 1996 року обговорювалося прохання про проголошення нового догмату про Марію як «співвідкупительку або Посередницю всіх благодатей». Думка тодішнього префекта кардинала Ратцінґера була проти: «Точне значення титулів не є чітким, а доктрина, що в них міститься, не є зрілою… Ще не ясно, як доктрина, виражена в титулах, представлена в Писанні та апостольському переданні». Пізніше, у 2002 році, майбутній Папа Бенедикт XVI висловився також публічно в тому ж дусі: «Формулювання „Співвідкупителька“ занадто віддаляється від мови Святого Письма і патристики і тому викликає неправильні тлумачення… Все походить від Нього, як стверджують, перш за все, Послання до Ефесян і Колосян. Марія є тією, ким вона є, завдяки Йому. Термін „Співвідкупителька“ затьмарив би її походження». Кардинал Ратцінґер, як пояснює Заувага, не заперечував, що в пропозиції використовувати цей титул були добрі наміри і цінні аспекти, але стверджував, що це «„помилкова термінологія“ (19).

Папа Франциск принаймні тричі висловив свою чітку позицію проти використання титулу «Співвідкупителька». Доктринальний документ з цього приводу підсумовує: «Завжди є невідповідним використовувати титул Співвідкупителька для визначення співпраці Марії. Цей титул ризикує затьмарити єдине спасенне посередництво Христа і, отже, може спричинити плутанину та дисбаланс у гармонії істин християнської віри… Коли вислів вимагає численних і постійних пояснень, щоб уникнути відхилення від правильного значення, він не служить вірі Божого народу і стає недоречним» (22).

Посередниця

У Заувазі підкреслюється, що біблійний вислів, який стосується виключного посередництва Христа, «є безапеляційним». Христос є єдиним Посередником (24). З іншого боку, підкреслюється «дуже поширене вживання терміну „посередництво“ у найрізноманітніших сферах суспільного життя, де він розуміється просто як співпраця, допомога, заступництво. Отже, його неминуче застосовують до Марії в підпорядкованому значенні і він жодним чином не претендує на те, щоб додати будь-якої ефективності чи сили єдиному посередництву Ісуса Христа» (25). Крім того, документ визнає, що «є очевидним те, що існувало дійсне посередництво Марії, яке уможливило справжнє Втілення Божого Сина в нашій людській природі» (26).

Мати віруючих і Посередниця всіх благодатей

Материнська роль Марії «ніяк не затьмарює і не применшує» єдине посередництво Христа, «а навпаки, показує його ефективність». У такому розумінні «материнство Марії не претендує на те, щоб послабити виняткове поклоніння, яке належить тільки Христу, а навпаки, спонукає до нього». Тому, як стверджує Заувага, слід уникати «титулів і висловів, що стосуються Марії і представляють Її як своєрідний „блискавковідвід“ перед обличчям справедливості Господа, немовби Марія є необхідною альтернативою недостатньому милосердю Бога» (37). Титул «Мати віруючих» дозволяє нам говорити про «дію Марії також і щодо нашого життя в благодаті» (45).

Однак слід бути обережними з висловами, які можуть передавати «менш прийнятний зміст» (45). Кардинал Ратцінґер пояснював, що титул Марії як посередниці всіх благодатей не ґрунтується чітко на божественному Одкровенні, і відповідно до цього переконання, — пояснює документ, — ми можемо розпізнати труднощі, які він спричиняє як у богословській рефлексії, так і в духовності» (45). Адже «жодна людина, навіть апостоли чи Пресвята Діва, не може діяти як універсальний розподілювач благодаті. Тільки Бог може дарувати благодать і робить це через людську природу Христа» (53). Тому титули, такі як Посередниця всіх благодатей, мають «обмеження, які не сприяють правильному розумінню унікальної ролі Марії. Адже Вона, що є першою викупленою, не могла бути посередницею благодаті, яку сама отримала» (67). Однак, як визнає документ, «вислів „благодатей“, коли йдеться про материнську підтримку Марії в різні моменти життя, може мати прийнятне значення». Множина виражає «всю допомогу, також і матеріальну, яку Господь може нам дати, вислухавши заступництво Матері» (68).

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело