Радійте тому, що імена ваші записані на небі.

Лк 10,16-21

Свято архистратига Михаїла нагадує нам про перші Божі створіння, якими є ангели – чисті безтілесні духи. А також об’являє інші важливі правди віри: про любов і вірність Богові.

Основою свята архангела Михаїла та інших ангелів, яких сьогодні вшановуємо, є церковне передання та опис в книзі Одкровення апостола Івана: „І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені. І я почув голос могутній, що говорив на небі: „Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч” (Од 12, 7-10).

Сьогодні архистратиг Михаїл постає перед нами як приклад любові до Бога, вірності та відваги. На початку існування світу Господь піддав ангелів випробуванню – їхню вірність своєму Творцеві. Багатьох із них опанував гріх гордості, вони забажали своєю славою бути рівними Богові. Тоді між ангелами виникла боротьба. Частина ангелів під проводом Люцифера, ім’я якого означає ,,світлість”, збунтувалася проти свого Творця і не хотіла більше Йому служити. Решта ангелів під проводом архангела Михаїла стали на боці Господа і окрилені закликом „хто як Бог”, вступили в боротьбу проти бунтівників і їх перемогли. Вони скинули із неба у пекельну прірву, як пише апостол Петро: “Бог не пощадив ангелів, які були згрішили, а кинув у пекло й передав їх до темної безодні” (2Пт 2,4). У боротьбі добрих ангелів зі злими перемогла любов і вірність Богові.

Архангел Михаїл та інші добрі ангели стали на захист Божої слави, зберегли вірність Йому, бо Господь був для них найбільшою цінністю – джерелом життя. Вони залишилися вірними Творцеві, щоб жити вічно й дякувати Йому за дар життя. Оскільки Бог є особою, то основу життя у світі становить зв'язок любові людини з Богом і ближніми. Правдива любов відзначається вірністю. Бути вірним Богові – означає визнавати Його найбільшою цінністю для себе: джерелом життя та добра. Для віруючої людини немає іншого джерела життя у світі, крім Господа Бога, бо Він дарує нам життя дочасне й вічне. А всі земні дари лише підтримують Боже життя в нас.

Вірність іншій особі допомагає зберігати єдність із нею, щоб не втратити це джерело добра, можливостей здобувати дари й наповнятися ними, бути щасливим.

Вірність у любові Богові й ближньому зміцнює єдність із ними, стає надійним захистом взаємного зв’язку та отриманих Божих дарів.

Про важливість вірності в людському та духовному житті свідчать слова притчі про таланти: ,,Гаразд, слуго добрий і вірний. Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого” (Мт 25,21). Ці слова мають глибокий зміст і значення. Вони вказують на те, що вірність є важливою умовою добра: гарантує безпеку під час подорожі, успіх у праці, захищає від небезпек і нещасть, зберігає життя й здоров’я.

Іншим прикладом вірності є подружжя. Вірність – це надійний сторож подружжя та сім’ї. Коли наречені отримують Тайну подружжя, то обіцяють один одному любов, вірність і чесність, що не покинуть один одного до смерті. Вірність між подругами стає знаком їхньої вірності Богові, яка запевняє їм життя вічне.

Коли хтось приймає високу посаду, відповідальність за життя людей: президент, воїн, медик, то складає присягу чесно й сумлінно виконувати свої обов’язки – дбати про добро людей.

Хто щиро вірує і любить Ісуса, не буде шукати щастя поза Богом, дотримується науки Христа, усю надію покладає на Нього, йде в житті разом з Ісусом.

Бог завжди вірний Своїм словам, обіцянкам людині. Коли ми будемо вірні Богові, то постійно матимемо Його поміч та опіку. Він щедро наповнить наше життя добром: достатком, спокоєм і радістю. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело