9 листопада 2025 року в Архикатедральному соборі святого Юра у Львові Преосвященний владика Володимир , єпископ-помічник і протосинкел Львівської архиєпархіїЄ, очолив Божественна Літургія. У своїй проповіді владика звернув увагу на важливість духовної далекоглядності та відповідального ставлення до Божих дарів.
«Стараймося далекоглядно інвестувати власне життя!» — наголосив владика, розкриваючи зміст євангельської притчі про багача і Лазаря. Він зауважив, що людина може вважати себе успішною та забезпеченою, але без усвідомлення мети та служіння ближньому її життя може обернутися суцільною втратою можливостей.

Далекоглядність як життєва стратегія

У наш час багато говориться про стратегічне планування. Можна вважатися забезпеченою, успішною людиною, але потрібно мати далекоглядність. Важливо розуміти, для кого і для чого я кінцево інвестую всі свої ресурси. На жаль, не завжди такі думки мають місце в житті, бо людина зайнята, забігана. А вкінці може вийти так, що прожили життя суцільних втрачених можливостей, хоча ніби все мали.
Сьогоднішнє євангельське слово Луки може нам допомогти правильно зорієнтувати наше життя. Перед нами повстають два персонажі: Багач і бідний Лазар.

Багач і Лазар: дві дороги життя

Багач вважав себе елітою, мав розкішний одяг, щодня бенкетував, а після смерті опинився на місці мук. Все мав, але водночас змарнував життя. Навіть не знаємо його імені – його ідентифікували як багача. Хоча це ще не трагедія. Проблема була в тому, що він нікого поруч себе не бачив і не потребував. Був сам собі богом, думав вічно жити в розкошах на землі. Це короткозорість.
Він своїм способом життя сам закрив собі двері до неба, бо не чув стуку Лазаря у двері свого дому, який хворий і убогий лежав при його воротах. Хоча, можливо, він навіть за рахунок таких, як Лазар, розбагатів.
Притча про багача і Лазаря показує прірву між людиною, яка насолоджувалася безмежними втіхами, та людиною, яка зазнавала тяжких страждань. Лазар намагався подолати цю прірву, бажаючи наситися бодай крихтами зі столу багача. Він був Божим знаком, який залишився не зауважений. Багач із кожним бенкетом лише збільшував відстань між собою та бідним, терплячим Лазарем. Цю відстань можна було дуже легко усунути щонайменше краплею співчуття чи соціальної відкритості.

«Бог помагає»: місія Лазаря

Лазар, Ель Азар – дослівно означає «Бог помагає». Собаки лизали його рани – це вся медична опіка, яку він отримав. Тварина виявилася більш співчутливою та мудрішою від людини.
Бачимо цілком іншу картину після їхньої біологічної смерті, коли небо є закрите перед багачем, а відкрите перед Лазарем. Чи лише бідність подарувала Лазарю спасіння? Чи це була головна його заслуга чи критерій для спасіння? Лазар не нарікає на це, що не може змінити. Навіть у критичній ситуації виконував Божу волю, вдячно приймав те, що мав.

Трагедія байдужості

У чому була трагедія багача за життя на землі? Він не противився Богові, жодним чином не утискав убогого Лазаря. Можна сказати, навіть був гуманний. Але він його не бачив, не зауважував. Багач, мабуть, думав, що буде вічно бенкетувати, а Лазар буде вічно бідувати.
Лазар був водночас для багача своєрідним діагнозом, також міг стати для нього терапевтом. Простягнута рука Лазаря була рукою допомоги багачу в перспективі на вічність. Багач сам за життя збудував довкола себе потужний бар’єр, який став згодом для нього загибеллю. Така небезпека чекала і його братів. А після смерті вже неможливо щось змінити. Для цього є життя на землі.

Сучасні технології дають можливість літати, плавати під водою, але важливо вміти жити на землі. Бог довірив людині адмініструвати, господарювати, а не панувати чи зловживати Його дарами.

Багач просить, щоб Авраам послав до нього цього Лазаря, якого цілої простягнутої руки не бачив під дверима свого дому. Тепер багач був би задоволений кінцем пальця, щоб зволожив йому губи. Цілої простягнутої руки не бачив, а тепер просить палець — це досить цікаво, навіть іронічно.

Наш вибір: любити чи пройти повз

Ми радше готові себе ідентифікувати з Лазарем. Думаємо, що є сильніші і багатші від нас. Вони мають дбати за інших чи навіть за нас. Але чим можемо послужити ми? Тут не конче робити багато, але те, що можемо.

Можна старатися так жити, щоб нічого поганого не зробити. Але цього замало. Бо багач, на перший погляд, також не робив нічого поганого.
Ми ще маємо всі можливості подолати прірви, якщо такі виникли в нашому житті. Саме ми. Господь залишає нам повну свободу: любити чи ігнорувати, допомогти чи пройти повз. Він не примушує любити й прощати, але запрошує нас до Свого Царства. Тут вже вибір за нами.

Джерело