15 листопада в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочинається Різдвяний піст — час молитви, стриманості та внутрішнього оновлення. У сучасних українських реаліях, позначених війною, обстрілами мирного населення й періодичними відключеннями світла, Церква закликає вірних пережити цей період правдиво та усвідомлено, відкривши серце для Божого світла й надії.

Різдвяний піст: сенс і духовний зміст

Різдвяний піст триває від 15 листопада до 24 грудня. Це час, коли Церква за допомогою молитов, духовних практик і Святих Таїнств готує вірних до зустрічі з новонародженим Христом. У давніх традиціях Різдво вважалося другою Пасхою, тож період перед святом був наповнений особливою молитвою, покутою та внутрішньою тишею.

І хоч сьогодні з різних причин церковні приписи стали м’якшими, Церква наголошує: сутність посту полягає не у зовнішніх обмеженнях, а у плеканні духа жертви, спокути, вдячності та молитовної зосередженості. Хай, отже, любов до Христа Господа, добро нашої душі та любов нашої священної традиції будуть для нас головними спонуками в тому, щоб щоразу до зустрічі празника Христового Різдва ми підготовляли наше серце й душу молитвою, постом і святими Таїнствами. Будьмо свідомі того, що через щире й ревне духовне підготування наше серце стане достойним того, щоб у ньому народився Ісус Христос.

Піст у час війни лише підсилює переконання, що наша сила в Бозі

Владика Йосиф Мілян

Переживання посту в умовах тривалої напруги й непевності спонукає християн шукати глибшої опори. Владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, наголошує, що саме у цих обставинах духовне зосередження набуває особливої ваги:

«Для багатьох українців ситуація зараз є тяжкою, але цілком зрозумілою: усі працюють на перемогу, здобувають мир різними зусиллями на своїх „блокпостах“. І коли ми говоримо про піст як спосіб тренування своєї волі — відмову від радощів чи страв — тоді людина спрямовує свою увагу на власне нутро, свою душу й духовні підвалини буття.

Живучи в умовах постійної невизначеності, ми особливо відчуваємо, що справжня опора — у Божій силі. І період різдвяного посту лише підсилює це переконання: наша сила — в Бозі, і Бог є Той, хто може здолати усяку темну силу, якій нині протистоять українці».

Як постити: правила УГКЦ

Приписи партикулярного права УГКЦ (кан. 115 (кан. 882 ККСЦ) визначають:

• Усі середи та п’ятниці посту — утримання від м’ясних продуктів і страв.
• В інші дні дозволені всі види їжі (стосується вірних УГКЦ).
• Упродовж усього посту вірні мають утримуватися від участі у гучних забавах, танцях, весіллях та подібних розвагах.

Хто звільнений від посту?

Від обов’язку постити звільняються:

• діти до 14 років і особи від 60 років;
• важкохворі;
• вагітні;
• матері після пологів і годувальниці;
• ті, хто подорожує понад 8 годин;
• особи з важкою фізичною працею;
• ті, що харчуються «зі столу інших»;
• убогі, які живуть із милостині.

В інших окремих випадках звільнення від обовʼязку посити може надати місцевий єпископ або священник, заохочуючи людей натомість до молитви та діл милосердя.

Що про піст навчає Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха»?

Давні християни постили, наслідуючи 40-денний піст Христа, під час якого Він боровся зі спокусами диявола та переміг їх. Піст як спосіб духовної боротьби розвинуло чернецтво, бачачи в ньому засіб осягнення чистоти серця.

Піст охоплює всю людину: тіло — через стриманість у їжі та питті, душу — через стриманість від пристрастей.

Святий Іван Золотоустий навчає: «Ти не їси мʼяса? Не споживай нескромностей своїми очима. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослівʼя та наклепів. Нехай і язик постить від сквернослівʼя і лайки… Яка користь, коли ми стримуємося від споживання птиці й риби, а братів угризаємо та пожираємо?».

Піст нерозривно повʼязаний із милостинею: «У день, коли постиш, споживай лише хліб та воду. А те, що ти звичайно споживав би, маєш віддати вдові, сироті чи потребуючому. Таким чином ти мусиш самому собі в чомусь відмовити, щоби з твоєї відмови хтось інший отримав користь, щоб наситився й помолився за тебе Господеві».

Милостиня як вияв любові до ближнього є наслідуванням самого Бога, який першим виявив Своє милосердя до людини.

Шлях до світла і правдивої радості

Різдвяний піст покликаний вести людину до глибокої духовної радості та миру — не зовнішнього, а того, що народжується з Божої близькості. Владика Йосиф Мілян наголошує: «Духовну радість у Бозі не замінять жодні речі, що „вдягаються“ у шати радості, — наголошує єпископ. — У цей особливий період християни переживають радість того, що на світ приходить Христос, який є світлом. Тому ми часто у своїх домівках вдягаємо ялинки, прикрашаємо їх гірляндами, вітаючи Бога світла в малій Дитині».

Єпископ нагадує, що ця радість перш за все виникає з вдячності: «Ми — грішні й дуже часто далекі від Бога, удостоюємося називатися Його дітьми. До кожного з нас, й таких різних, на землю приходить сам Бог і хоче бути з нами, розділити участь нашого щоденного життя. Христос жив у Назареті, дихав тим самим повітрям, працював, як Йосиф-обручник, допомагав Марії, терпів спрагу і голод разом з апостолами. Це усвідомлення, що Бог аж так впокорився задля мене і прийшов у цей світ є фундаментом радості, яка наповнює серце вдячністю».

Тож попри усі випробування, які у цей світлий час щораз сильніше намагається посіяти ворог, нагадуймо собі, що Різдвяний піст — це шлях тиші й світла, стриманості й молитви, який веде до зустрічі з Христом. Пройдімо його правдиво — з відкритим серцем і непохитною надією в перемогу світла над темрявою.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело