Сказ- це небезпечно!!! Найпоширеніші міфи та реальність!

Сказ, або водобоязнь — гостре вірусне захворювання всіх теплокровних тварин, яке характеризується надзвичайно  високою агресивністю, ураженням центральної нервової системи і розвитком паралічів. Хворіють на нього люди і всі теплокровні тварини як свійські, так і дикі.

Сказ- це небезпечно!!! Найпоширеніші міфи та реальність!

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) сказ входить в першу п'ятірку основних небезпечних зоонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків.

Щороку від цього небезпечного захворювання в світі гине понад 55 тис. людей і більше 1 млн тварин, 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.  Але останнім часом і в Україні збільшилася тенденція до захворювання на сказ.

 Якщо раніше сказом хворіли  здебільшого лисиці, коти, собаки, то зараз є повідомлення про сказ ВРХ, ДРХ, рисі, борсука, хом’яка та ін.

Джерелами сказу є дикі тварини, головним чином із сімейства собачих (вовки, лисиці), а також кажани. Особливо небезпечні лисиці.

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:                           

  • укус;                                                                                                                            
  •  подряпину та мікро ушкодження шкіри;                                                                   
  •  потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
  • Вірус сказу стійкий  проти дії низьких температур. У слині, що виділяється хворою твариною, зберігається 24 години, в трупі 2-3 тижні, у поверхневих шарах грунту може зберігатися 2-3 місяці. Але не стійкий при високих температурах. Так миттєво руйнується за температури 70 градусів.

    Хворі сказом тварини виділяють вірус із слиною в останні дні інкубаційного періоду, за 7-10 днів до появи клінічних проявів і впродовж усього періоду хвороби. Тяжкість клінічних проявів залежить від багатьох чинників: місця проникнення вірусу в організм, його вірулентності та дози, стану організму людини або тварини. Тривалість інкубаційного періоду залежить від локалізації укусу (обличчя, шия, нижні або верхні кінцівки, тулуб).                               

    Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання: Початкова стадія (триває до п’яти днів). Хворі тварини гризуть місце укусу, мають слабкий апетит та їдять неїстівне, спостерігається слинотеча, блювота. За поведінкою ласкаві, примхливі та насторожені одночасно.               

    Збуджена стадія (2-3 дні). Поведінка хворих тварин змінюється, вони стають агресивними, збудженими, намагаються утекти та нападають на людей і тварин. Змінюється харчування – тварини гризуть землю і їдять неїстівне. Спостерігаються конвульсії, параліч та косоокість.                            

    Паралітична стадія (2-4 дні). Тварини виснажені, спостерігається повний параліч, який призводить до смерті.

    Тварину, яка вкусила, в жодному разі не слід вбивати. Її варто ізолювати та встановити за нею нагляд. Категорично забороняється знімати шкури із тварин, підозрілих на захворювання, і загиблих.

    Єдиним дієвим способом запобігання виникнення сказу це регулярне проведення  щеплення домашніх улюбленців.

    Нехтування щепленням тварин проти сказу може призвести до захворювання та загибелі ваших чотирилапих друзів і водночас стати загрозою здоров’ю членів вашої родини.

    Проте досі існують міфи на тему щеплення, які нікуди не зникають та вводять в оману громадськість. Розвінчуємо поширені міфи:

  • Міф: вакцинувати тварин, які не виходять на вулицю або не потрапляють в дику природу, не обов'язково. Реальність: дика природа може сама "прийти" до тварини, що мешкає ізольовано.
  • Міф: вакцинувати потрібно лише дорослих тварин, одного щеплення достатньо. Реальність: вакцинувати обов'язково щорічно з 3-х місячного віку.
  • Міф: вакцини проти сказу є "важкими" для тварин. Реальність: сучасні вакцини максимально безпечні, ефективні та мають дуже низький % теоретично можливих ускладнень.
  • Міф: сказ переносять лише собаки, рідше – коти. Реальність: вірус вражає всіх теплокровних тварин, які потім стають його переносниками.
  • Міф: хвора тварина завжди поводиться агресивно, в неї тече слина. Реальність: на початковій стадії слина не тече. Ознаки проявляються через 3-5 днів після зараження. Хвороба може мати безсимптомний перебіг. Тварина може бути пригніченою.
  • Міф: захворіти на сказ можна, якщо доторкнутися до хворої тварини. Реальність: тварини виділяють вірус зі слиною. Вірус проникає в організм людини через укус, потрапляння зараженої слини на слизові оболонки, подряпини, мікроушкодження шкіри.
  • Міф: люди не хворіють на сказ. Реальність: люди хворіють! В організмі людини вірус нервовими волокнами потрапляє у спинний і головний мозок, викликає запалення, параліч і смерть.
  • Міф: до лікаря не обов'язково звертатися відразу після укусу, можна почекати якийсь час. Реальність: після появи перших симптомів медики вже не зможуть допомогти хворому.
  • Міф: сказ виліковний. Реальність: єдиний офіційно визнаний і ефективний спосіб уникнути сказу в разі ризику зараження – своєчасна профілактична вакцинація. 
  • Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Для здійснення щеплення необхідно звернутися до Коростенського відділу Житомирської обласної державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: вул. Грушевського, 104, м. Коростень.

    Сказ- це небезпечно!!! Найпоширеніші міфи та реальність!

    Відділ безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Коростенського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області

    Джерело