Проповідь Преосвященного владики Тараса Сеньківа, Єпископа Стрийського, виголошена в день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, 21 листопада 2025 року, в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Існують празники, які розкривають якийсь особистісний досвід, або дійсність, навіть якщо їх історичні обставини не чітко ясні. Таким є і свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Воно є одним з найбільших свят літургійного року, та робить нас учасниками дивної події, пам’ять про яку збереглася у ранньої єрусалимської громади християн. Передання говорить, що безплідне подружжя Йоакима і Анни виконало обітницю дану Богові за народження дитини, коли вони привели в трирічному віці маленьку Марію до Єрусалимського храму і віддали її на служіння Богові.

Тоді Єрусалимський храм був щойно відбудований Іродом Великим, але кивот Завіту, з яким ізраїльський народ подорожував через пустелю як очевидним знаком Божої присутності, був втрачений підчас вавилонського нашестя на Єрусалим та знищення храму.

Тому Єрусалимський храм був неначе воланням людини до Бога. Його «Святе Святих» було пусткою і символізувало собою очікування на прихід Месії, щоб в ньому віднайти свій справжній зміст. І в це спорожніле «Святе Святих», куди тільки раз на рік входив Первосвященик для молитви за відкуплення гріхів народу Ізраїлю, у найбільш сокровенне місце, Захарія впроваджує Пречисту Діву Марію.

Щоб історично у Єрусалимському храмі справді сталася така подія, як це оповідає передання, навряд чи можливо. Та все ж вона повідомляє нам щось значніше, важливіше про Божу Матір, аніж Її фізичний вступ у «Святе Святих». Це день, коли Пресвята Діва досягла такої зрілості, яка робить її здатною особисто переживати, сприймати і відгукуватися на таємничий дотик благодаті. Вона справді вступила у «Святе Святих», але не в матеріальне, а в ту глибину богоспілкування, яку історично «Святе Святих» Храму собою відображувало.

Бо саме Діва Марія стає справжнім храмом і новозавітним кивотом, який посів місце втраченого. Над нею спочила Божественна благодать, як колись над кивотом і його херувимами спочивала хмаринка Божої присутності. Богородиця є тією, котра прийме у своє лоно воплоченого Бога і дасть Йому свою людську природу. Тому символіка Її входу у «Святе Святих» є провіщенням здійснення того очікування, яке знаменував собою у той час храм.

Сьогоднішнє свято нам дає глибоке свідчення про людину. Храм є особливим місцем і простором спілкування людини та Бога. Пречиста Діва Марія стане справжнім храмом Господнім, тому що в задумі свого Творця людина створена щоб бути храмом Святого Духа, та свобідно Богоносною істотою. Лише в людині, у її серці незнаний, незбагненний, неописаний Бог прагне знайти собі гідне місце.

Господь Бог створив людину для того, щоб у ній замешкати і так перебувати у своєму створеному світі. Людина ж зростає від образу до подоби Божої тільки тоді, коли Господь наповнить її істоту і вона стане храмом Святого Духа. Тому простором, у якому можна збудувати храм Святого Духа в особі кожної людини, є святий простір Божої любові.

Подібно до того, як маленька дівчинка Марія зростала в храмі Божим словом, силою і благодаттю, так само людина розвиватиметься лише тоді, коли ступатиме своєю дорогою до храму. Важливо усвідомити, що вже тепер в наших дітях є присутнє їхнє майбутнє, і не тільки їхнє, але й доля усіх тих людей – десятків, сотень, тисяч, а може навіть і мільйонів, на яких наші діти матимуть вплив у своєму житті.

Ми ще не знаємо, але в наших дітях вже сьогодні присутні майбутні вчителі, священики, монахині, а може міністри чи навіть президенти, зрештою особистості, які обов’язково матимуть вплив на інших. Але як часто батьки піддаються хибним думкам, що дитина ще має час, нехай підросте і сама зробить вибір, якою мовою спілкуватися, до якого Бога молитися, якими цінностями керуватися. Пам’ятаймо, що це Бог є першим, хто кличе та виховує людину, а батьки є лише співпрацівниками та посередниками Божих дарів і натхнень Святого Духа.

В сюжеті події Введення та постатях св. Йоакима і Анни, звучить заклик до кожної матері і до кожного батька: щоб з ранніх років – від коли їх діти можуть якщо не зрозуміти то чути серцем, допомагали їм прийняти благодать, благоговійно і трепетно вступи в те «Святе Святих», куди вводить лиш довірочне, трепетне передстояння перед Богом. Щоб вони виростали в повну міру зростання Христового, та уподібнювалися Матері Божій своєю близькістю зі Спасителем. Тоді вони, та їх життя, стануть храмом, місцем помешкання Святого Духа і Господа в Таїнствах, щоб бути навіки дітьми нашого Небесного Отця. Амінь!

Джерело