Мріяла стати вчителькою, але за порадою мами закінчила електротехнічне училище. Так про початок свого професійного шляху в енергетиці розповідає пані Ганна – електромонтер з ремонту апаратури, релейного захисту й автоматики.

На цій посаді наша колега працює вже 39 років. І переконує, що навіть у найтяжчі часи – жодного разу про свій вибір не пошкодувала. «Я працюю у колективі висококваліфікованих професіоналів-релейників, в якому панує висока мотивація, дружба, взаємодопомога і підтримка. Здебільшого, мене оточують чоловіки, та мені дуже комфортно тут працювати. Буває важко фізично та морально, але на роботу я завжди йду з усмішкою і з хорошим настроєм», – каже пані Ганна.

З початком війни наша героїня не тільки не полишила свою підстанцію, а й допомагала у відновленні двох інших, які довелось відновлювати після ворожих атак. «Досі з острахом згадую ту ніч, коли обстрілювали наше селище «шахедами». Розуміла, що їхня ціль – підстанція. Було гучно і страшно. А коли пролунали вибухи і в небо здійнявся вогняний стовп – стало ясно, що влучили в обладнання. Це було видно з вікна мого будинку. Війна – це страшно. Але допомагає віра в людей, віра в ЗСУ, віра в мою рідну Україну. Ми неодмінно переможемо. Люблю своїх колег і дякую всім, хто є у моєму житті. Колектив для мене – рідні люди, які завжди прийдуть на допомогу в будь-яких труднощах», – розповідає наша колега.

Нині пані Ганна – щаслива бабуся двох онуків. Усі роки війни – саме родина була її надійним тилом та оберегом. На одне із професійних свят донька подарувала жінці пам’ятну монету «Країна супергероїв. Дякуємо енергетикам». І, мабуть, символічно те, що 22 грудня наша героїня відзначає подвійне свято – не лише День енергетика, а й власні іменини.

Дякуємо колезі за мужність і відповідальність. За десятки років самовідданої роботи в енергетиці. Успіхів Вам, пані Ганно! Незламність не згасає!