22 листопада 2025 року, в день вшанування пам’яті жертв голодомору Преосвященний владика Василій Івасюк єпарх Коломийський відслужив панахиду за жертвами.

Правлячий Архиєрей Коломийської єпархії УГКЦ, після панахиди виголосив промову, в якій наголосив: Дорогі в Христі! Голодомор 1932-1933 років- це символ пам’яті про трагедію, геноцид українського народу та вшанування його жертв. Ця подія кличе до справедливості. Українці вшановують пам’ять жертв Голодомору кожної четвертої суботи листопада через запалювання свічок у вікнах і відвідування поминальних богослужінь.

Цими днями ми спогадуємо чергову річницю великого злочину проти нашого народу Голодомор 1932-1933 років. Українські хлібороби, які століттями плекали любов до своєї годувальниці-землі, працею рук годували цілі народи, враз самі були позбавлені хліба. Господь того року щедро обдарував українців хлібом, який було насильно конфісковано та продано. Селяни хлібороби були занесені цілими селами на так звані «чорні дошки» і приречені на повільну голодну смерть. Так було створено штучний голод на землях житниці Європи, який пізніше народи назвуть геноцидом. Спомин про нього донині звучить відгомоном болю в серцях мільйонів людей.

Наш народ раніше нараховував біля 80 мільйонів, а скільки сьогодні нас залишилось? Нас і до сьогодні різними способами позбавляють життя. Чорноземи, що родили хліб, нині засіяні осколками від снарядів, а не хлібом. Дітей України позбавляють права на життя. Жахливою смертю в часи геноциду гинули козацькі діти і сьогодні від ракет продовжують гинути наші співвітчизники, бо вороги продовжують засівати наші міста і родючі чорноземи осколками. Щодня чуємо багаторазове жалібне похоронне «Вічная пам’ять», Через десятки років і до сьогодні чуємо голос заморених голодом мільйонів жінок, чоловіків і дітей, який кличе з української землі до сумління людей цілого світу пам’ятати і просити Бога про ласку та милосердя над нашим народом. Цей голос повинні почути нащадки жертв і нащадки тих, хто продавав і купував відібраний у голодних людей хліб. Почути цей голос означає молитися і покутувати за них.

Нехай всемилостивий Господь прийме у свої батьківські обійми душі невинно вбитих братів, сестер, дітей та наших воїнів захисників, а нам усім живим зішле своє небесне благословення! Всім замореним голодом «Вічная пам’ять».

Спільно з єпископом у молитві єдналися: о. Володимир Білослудцев, протопресвітер Коломийський, о. Роман Кіцелюк , синкел у справах духовенства та священничих родин, о. Юрій Лукачик, судовий вікарій, та численне духовенство, в співслужінні з духовенством ПЦУ.

Стаття та світлини: піддиякон Микола Косюк

Джерело