Марта на ім'я, прийняла його в хату.

Лк 10,38–42; 11,27–28

Свято Введення в храм Богородиці не має біблійної основи. Про нього нічого не написано в Євангелії.

Про цю подію розповідає нам традиція Церкви. Із церковного передання дізнаємося, що батьки Марії Йоаким і Анна, доживши до глибокої старості, не мали дітей. Та вони ревно молилися й жили надією, що Господь вислухає їхню молитву й подарує їм дитину та обіцяли посвятити Її на служіння Богові. Отримавши дочку вже у старшому віці, батьки спершу виховували її самі. А потім трьохрічну привели й віддали Її на виховання до єрусалимського храму.

Від трьохрічного віку Марія знаходилася в ,,серці” ізраїльського народу – єрусалимському храмі. Там вона перебувала в близькій присутності Бога, виховувалася, зростала по-людськи й духовно, пізнавала Божу правду й любов, гідність людини під наглядом священника Захарії – батька Івана Христителя. Сам Господь виховував Її на майбутню Матір Божого Сина. Бог прийшов до Йоакима й Анни, давши їм дитину. А батьки Марії через Її народження ще більше наблизилися до Отця й осягнули Боже Царство.

Сьогодні Діва Марія є для нас посередницею Божих ласк. Через Неї Господь посилає нам Свої дари, а Божа Мати провадить нас до Ісуса та життя вічного.

Богородиця була прийняти в єрусалимський храм, щоб зростати у святості та любові до Бога. Подібно кожна є людина є живим Божим храмом. За прикладом Марії маємо навчитися приймати Христа до храму своєї душі, у наше життя, щоб Він став для нас основою щастя через віру й любов.

Другим важливим моментом у сьогоднішньому святі є храм. Пречиста Діва Марія рішенням своїх мудрих і вдячних батьків виростала й виховувалася при храмі, у близькій присутності Бога. Це допомогло Їй бути готовою прийняти й виконати Божу волю, стати Матір’ю Божого Сина.

Подібно як ізраїльтяни, християни також будують храми – Божий дім, де можемо зустрітися, перебувати з живим Богом, отримати Його поміч та опіку. Від окремих християн можемо почути виправдання, що не обов’язково ходити до храму, можна молитися вдома. Звичайно, ми можемо молитися в різний спосіб і Господь почує нас завжди і всюди. Однак християнська молитва має одну особливість, що вона є не лише проявом релігійності, а особистою, живою зустріччю, спілкуванням з Ісусом. Єрусалимський храм був для юдеїв видимим знаком віри в єдиного правдивого Бога та Його опіки вибраним народом. Християнські храми мають одну особливість, що вони є не тільки красивою релігійною спорудою, а Божим домом, усередині якого в кивоті постійно перебуває живий Христос. Тому храм є для нас місцем живої, безпосередньої зустрічі з Богом, чого не маємо вдома. Через Святі Тайни можемо не тільки зустрітися з Ісусом, але прийняти Його до своєї душі. Молитва в храмі як Божому домі приносить цінний плід – оживляє в серці почуття синів і дочок Отця, довіру до Бога.

Коли молимося в храмі, особливо на Службі Божій, то безпосередньо зустрічаємося, розмовляємо з Ісусом. Така молитва має одну особливість, що кожна жива зустріч з Ісусом змінює нас, не залишає з порожніми руками. Христос наповняє наше серце любов’ю, яка має найбільше сили змінити нас і життя, вчинити щасливими.

Один чоловік давно не ходив на Літургію, не приступав до таїнств Сповіді і Причастя й одного разу зайшов до церкви. Усередині приглядався до людей та ікон. На одній із них був зображений цар Давид, який стояв на колінах, а сльози розкаяння текли з його очей в золоту чашу. Ангел збирав ці сльози, щоб занести їх до Божого престолу. Під образом був напис: «Давид згрішив лише один раз, а потім увесь час плакав, а ти постійно грішиш, а ніколи не плачеш». Коли чоловік побачив цей образ і написані під ним слова, на його очах появились сльози розкаяння. Він дав Богові обіцянку змінити своє життя.

Святкування Введення в храм Пресвятої Богородиці повинно відновити в нас усвідомлення, що молитва в храмі як Божому домі може стати надійним затишком та нагодою відпочинку для душі через живу зустріч з Ісусом, перебування в Його присутності та любові. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело