На окупованих територіях діють чотири пропагандистських інформаційних агентства — Донецьке, Херсонське і Запорізьке агентства новин, а також Луганський інформаційний центр. У жодному з них не вказана інформація про редакцію чи структуру власності, однак за інформацією з російських реєстрів, усі чотири агентства зареєстровані в Москві, а їхнім засновником є російська медіаорганізація «Регнум».

Ці медіа є одними з перших, хто публікує заяви та пресрелізи окупаційних адміністрацій. «Детектор медіа» розповідає про власників прокремлівських агентств на окупованих територіях, хто саме працює в їхніх редакціях і який контент вони поширюють.

Більше матеріалів про інформаційний простір тимчасово окупованих територій можна знайти в рубриці «Медіаколаборанти».

Що відомо про «Регнум» і його зв’язки з ТОТ

Російське федеральне інформаційне агентство «Регнум» з’явилося у 2002 році як мережа регіональних бюро, що висвітлювала локальні новини, а також події держав Європи, Середньої Азії та Закавказзя.

Його власниками й співзасновниками були видавець Борис Соркін і політтехнолог Модест Колеров, який працював у адміністрації президента Росії. Згідно з публікаціями в медіа, керівництво «Регнума» змінювалися кілька разів. У 2014 році генеральною директоркою стала колишня заступниця голови виконкому «Единой России» Юлія Кріжанська, а власником — банкір і підприємець Сергій Руднов, син покійного власника Baltic Media Group медіаменеджера Олега Руднова, який, за інформацією російських медіа,  був «давнім другом Путіна» та виконував його делікатні доручення.

На фото: Володимир Путін та Олег Руднов

За однією з версій, Руднов-старший познайомився з Путіним 1996 року, коли той керував виборчою кампанією Анатолія Собчака на виборах мера Санкт-Петербурга, а Руднов — російським «П’ятим каналом», який забезпечував кампанії інформаційну підтримку. Інші медіа писали, що вони були друзями ще з дитинства. На доволі близькі стосунки між родинами вказує і те, що Руднов-молодший, який успадкував усі батьківські компанії, є власником вілли, на якій колись відпочивав Путін.

Крім того, журналісти ТСН виявили, що позашлюбна дочка Путіна Луіза Розова змінила у 2021 році прізвище та по батькові й стала Луізою Олегівною Рудновою. Також, за інформацією ТСН, саме на Руднова записана нерухомість коханки Путіна — Аліни Кабаєвої.

Син Олега Руднова, Сергій

Сергію Руднову, за інформацією російських медіа, також належить видання «Комсомольськая правда». А щодо «Регнума», то низка російських медіа[5]  також повідомляла, що насправді агентство придбав холдинг «Газпром-медіа» і нібито компанія «закачала у нього астрономічну суму, яку потім вивели невідомо куди». Хоча у преслужбі «Газпрома» придбання «Регнума» спростовували, сам Руднов-молодший, за інформацією російських реєстрів, зв’язки з «Газпром-медіа» має — разом із холдингом Руднов є співвласником ТОВ «Нова сервісна компанія».

У 2022 році головний редактор Модест Колеров повідомив, що «Регнум» став жертвою рейдерського захоплення і тимчасово припинив роботу агентства. Але потім Колерова на посаді головного редактора замінила журналістка Марина Ахмєдова, а гендиректором став Андрій Осійчук, тож медіа продовжило свою роботу з новим керівництвом.

У російських реєстрах Сергій Руднов досі значиться єдиним власником компанії. Після початку війни в Україні проти нього були запроваджені санкції в Канаді та Великобританії. Санкції 27 країн отримав і колишній головред і співзасновник «Регнума» Модест Колеров.

У вересні російський уряд у своєму проєкті бюджету на 2026 рік запланував рекордне фінансування на державні медіа та пропаганду — 146,3 мільярда рублів, тобто 1,77 мільярда доларів. З них інформаційне агентство «Регнум» має отримати 157 млн рублів ($1,9 млн).

З огляду на державне фінансування, цей ресурс є одним із тих, хто отримує «методички» з Кремля та відпрацьовує потрібні російській владі тези. Зокрема, «Регнум», як і інші фінансовані російською владою медіа, порівнював так звану «спецоперацію» з хрещенням Русі, а Володимира Путіна з Олександром Невським.

Матеріал «Регнума» про порівняння війни в Україні з Невською битвою

«Регнум» як організацію включено до Реєстру зареєстрованих засобів масової інформації Роскомнагляду як засновника Донецького, Херсонського і Запорізького агентств новин, Луганського інформаційного центру (ЛІЦ), а також двох радіостанцій — від Запорізького агентства та ЛІЦ.

Усі ці інформаційні ресурси діють на окупованих територіях України, але зареєстровані в Москві за адресою провулок Трьохпрудний, буд. 11-13, к. 1, кв. 36-1.

«Регнум» є засновником інформагентств на ТОТ

Новинні агентства на окупованій частині Донеччини та Луганщини працювали з 2014 року, але вже під час великої війни їх вирішили «переформатувати», аби створити «єдиний інформаційний простір», і запустити такі   агенції на окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей.

Російські «Відомості» писали, що консультували агентства пропагандисти з федеральних медіа, серед яких була Лана Самаріна — колишня перша заступниця головного редактора ТАСС. До 2015 року вона очолювала пресслужбу Мінфіну Росії, брала участь у просуванні теми «національних» проєктів у регіонах, зокрема у наповненні порталу «Національніпроекти.рф».

Лана Самаріна в студії Херсонського агентства новин

«Якщо роботу буде налагоджено, то це дозволить новим регіонам жити в загальному інформаційному контурі країни», — йшлося в матеріалі «Відомостей». Тобто основне завдання цих медіа — вбудовувати окуповані території в російський інформпростір із його державною пропагандою.

У кожного агентства є окремі сайт і соцмережі, а от акаунт у рутубі в них спільний — на обкладинці каналу зображені всі чотири логотипи. Він називається «Донбасс и Новороссия», а в описі йдеться, що це канал про життя людей, «що живуть тут, на самому краю великої Росії і поки що на передньому краї війни». Щоправда, підписників на цьому каналі небагато — лише трохи більш як 800, і серед авторів контенту не лише ті, «хто там живе», а й чимало росіян. Та ж Лана Самаріна веде власний проєкт «Люди доброї волі» та бере інтерв’ю для Херсонського агенства новин (ХАН).

Рутуб-канал «Донбас і Новоросія»

Мають агентства й інші спільні проєкти, наприклад, «СВО: Региональные награды», в якому розповідають про військових, які отримали нагороди за участь у війні проти України. Цей проєкт був створений за підтримки російського пропагандиста та політика Олександра Малькевича, який брав участь у запуску медіа на ТОТ. Ще один проєкт агентств, створений разом із Малькевичем — «Загинули за правду», присвячений пропагандистам, які загинули під час бойових дій у війні, яку самі ж підтримали.

Тобто інформаційний порядок денний захоплених територій формується саме у Москві. Враховуючи, що публікації цих ресурсів анонімні, можна припустити, що і частина контенту для ТОТ створюється не на місці подій, а саме в Росії.

Донецьке агентство новин

«Найстаріше ЗМІ в ДНР» — такий опис має окупаційне новинне агентство у Донецьку. Воно було створене ще в грудні 2014 року наказом очільника окупаційної влади на Донеччині Олександра Захарченка. Згідно з цим документом, головна мета агентства полягає у висвітленні державної політики та суспільного життя на території.

Контроль за роботою «державного» підприємства «Донецьке агентство новин» закріплений за окупаційним управлінням внутрішньої та інформаційної політики апарату глави окупованих територій. Окрім московської реєстрації, у Донецьку редакція закріплена за адресою вул.Артема, 97.

Сайт поширює суто «офіційну» позицію окупаційного керівництва, повідомлення про бюджетні та соціальні ініціативи сепаратистів і російських органів влади, розповідає про «героїчні» події та «соціальні» програми у форматі, вигідному для російської інформаційної політики, і водночас дискредитує українську владу, звинувачує ЗСУ у воєнних злочинах.

На сайті нічого не сказано про склад редакції та імен керівництва. Окрім номеру реєстрації в списку Роскомнагляду та на сайті «держпослуг» інформації немає. А зв’язатися з редакцією можна лише через пошту.

Анонімність властива всім чотирьом агентствам. Навіть якщо вони пишуть одне про одного, то коментарі підписуються умовною «редакцією», а не конкретними прізвищами. Саме так оформлена новина Херсонського агентства про новий проєкт ДАН, присвячений «волонтерам, що допомагають фронту». Навіть у відеоверсії новини журналістка ніяк не протитрована, але з відкритих джерел вдалося встановити, що її звати Галина Івлєва.

Журналістка ДАН Галина Івлєва в сюжеті про «волонтерів»

Тільки завдяки російським новинам про всілякі пропагандистські відзнаки вдалося виявити, що станом на 2024 рік редактором ДАН був Геннадій Жиляков, адже саме він отримав премію за матеріали, присвячені так званій «спецоперації». Однак усі публікації, за які нагородили Жилякова, на сайті ДАН підписані іменем Геннадій Головін.

За інформацією «Миротворця», Жиляков народився у Донецьку й окрім ДАН працює на «МІА Новоросія». Судячи з соцмереж і відкритих даних, пропагандою він не обмежується, а ще є актором — грав у донецькому театрі Actor Hall, пише вірші та книжки у жанрі фентезі.

На фото: Геннадій Жиляков

Також завдяки нагородам відомо, що головним редактором ДАН є Роман Громняк. У 2019 році окупаційна влада відзначила «найкращих журналістів» і одразу декілька працівників ДАН отримали грамоти. Але назвали лише головреда, інші залишилися невідомими: «Серед нагороджених — співробітники Донецького агентства новин. Зокрема, головний редактор ДАН Роман Громняк отримав Грамоту Народної Ради. Фотокореспондент агентства отримав подяку Глави ДНР, редактор і старший кореспондент ДАН отримали відповідно грамоту та подяку міністерства інформації Республіки». Це ще раз доводить навмисну «таємничість» редакції.

Про Романа Громняка відомо, що народився він у Макіївці, а до роботи в агентстві працював на місцевому телеканалі «Юніон» і в декількох виданнях — «Харцизські вісті» та «Вечірня Макіївка».

Наприкінці 2024 року п’ятеро журналістів ДАН отримали подяки від Путіна. Проте на фото церемонії нагородження видно лише їхні потилиці. Але розсекретив їхні імена очільник окупаційної донецької адміністрації Денис Пушилін, який виклав відео нагородження у себе в телеграм-каналі. Окрім Громняка та Жилякова подяки отримали Дмитро Ягодкін, Галина Івлєва, Сергій Гаврилюк та Олександр Хаснутдинов.

Журналісти ДАН — скриншот із відео на каналі Дениса Пушиліна

Сергій Гаврилюк писав для російських «Відомостей», Дмитро Ягодкін із 2023 року також є воєнкором пропагандистьского агентства ТАСС.

Луганський інформаційний центр

На відміну від ДАН, «журналістів» ЛІЦ вдалося знайти легко. Матеріали на сайті вони так само не підписують, але торік із нагоди десятиліття агентства оглядач медіа Гліб Бобров написав статтю, де перерахував «найвизначніших» колег, які сприяли створенню «провідного ЗМІ» окупованих частин Луганщини:

«Наприкінці листопада я зайшов на кафедру журналістики нашого Далівського університету до одного з луганських метрів і за сумісництвом добротного прозаїка та публіциста Сергія Прасолова з пропозицією увійти до президії створюваної на той час Спілки письменників ЛНР. Сергій погодився і став згодом мозковим центром нашої Спілки. […]

Він був одним із тих, хто заклав фундамент майбутнього держінформагентства. Крім мене, до роботи залучили ветеранів луганської журналістики Ірину Єфанову та Марину Савінову. Через якийсь час на чолі ЛІЦ став відомий кримський журналіст Сергій Мешковий, який до цього дня впевнено стоїть на шеф-редакторському містку нашого крейсера “ЛІЦ”», — пише Бобров.

На фото: Сергій Прасолов

Ірина Єфанова в цьому матеріалі розповіла, що Сергію Прасолову запропонували створити інформаційну агенцію в той час, коли вони думали над створенням газети. «Перед інтернет-проєктом новин ставилися ті ж завдання, що і перед звичайною газетою: висвітлювати діяльність молодої Республіки, що інтенсивно формується, роз’яснювати політику її влади», — розповіла Єфанова, проте не вказала, хто саме запропонував їм створити агентство.

За інформацією сайту «Миротворець», Прасолов — співробітник так званого «Міністерства держбезпеки» загарбаної Луганщини, зокрема він готує офіційні звернення та промови представників для спецслужбістів. ЛІЦ — не єдине пов’язане з ним медіа, він також значиться головним редактором порталів «Луганськ-1», «Новорос.info» та «LNR today». У 2018 році Прасолов був нагороджений медаллю сепаратистів «За вірність обов’язку».

На фото: Сергій Мешковий

Про головного редактора ЛІЦ Сергія Мешкового відомо, що з 2008 року він був членом Соцпартії України, а у 2012-му висувався за їхнім списком до Верховної Ради. Після цього очолював низку медіапроєктів у Криму, а коли росіяни окупували півострів, пішов на співпрацю з ворогом. Улітку 2014 року ввійшов у склад правління «Союзу журналістів Криму», а вже за рік отримав посаду головреда ЛІЦ у Луганську, яку займає досі. Також він є членом владної партії «Єдина Росія».

У Луганську офіс ЛІЦ розташований за адресою площа Героїв Великої Вітчизняної війни, 9. Як і донецьке агентство, ЛІЦ підпорядковувалося окупаційній владі як «офіційний електронний друкований орган голови», створений «з метою опублікування достовірної інформації про події».

З нагоди десятиліття редакції очільник окупаційної влади Леонід Пасічник вручив працівникам ЛІЦ нагороди від Володимира Путіна. Подяки отримали вже згадані Сергій Мешковий, Ірина Єфанова, Гліб Бобров, Марина Нікуліна, а також кореспондентка Інна Ткачова і IT-фахівець Сергій Прозоров.

На фото: Редакція Луганського інформаційного центру з Леонідом Пасічником і Ланою Самаріною

З цієї нагоди тоді висловився і перший заступник глави адміністрації Путіна Сергій Кирієнко. За його словами, редакція ЛІЦ є частиною «великої журналістської спільноти Росії», тож вони «допомагають луганчанам відчути себе частиною великої країни». Також він похвалив їх за те, що висвітлюють роботу регіонів-шефів — російських суб’єктів федерації, які стають «кураторами» окупованих територій. Завдяки цьому окупанти можуть контролювати життєдіяльність на ТОТ, впроваджувати російське адміністрування, змушувати перейменовувати вулиці на честь «шефів-регіонів» тощо.

Запорізьке агентство новин

ЗАН запустили 12 липня 2023 року за участі вже згаданого Олександра Малькевича. За його словами, сайт створили «за ініціативи Спілки журналістів Запорізької області та Фонду розвитку нових медіа за підтримки уряду області».

Презентацію нового «медіа» провів Сергій Корабельников — голова «Запорізького регіонального відділення» Спілки журналістів Росії, яке відкрили на окупованій території Запорізької області у квітні 2023 року. А також заступниця директора «департаменту соціально-політичних комунікацій та інформаційної політики» окупаційної адміністрації Запорізької області Ганна Москалець. Вона також є головною редакторкою башкортостанської газети «Октябрьский нефтяник».

На самому сайті інформації про головного редактора агентства чи склад редакції немає. Також немає фізичної адреси — лише електронна пошта для зворотного зв’язку. Проте з російських новин відомо, що очолює агентство колаборант із Запоріжжя Олександр Патаман.

На фото: Олександр Патаман після проходження «екстремальних курсів журналістики», проведених російськими силовиками

За даними видання «Локатор медіа», Патаман з 2004 року брав участь у козачому русі в Запоріжжі, представлявся військовим отаманом «козачої спеціалізованої дружини «Січ».

У 2014 році був активістом руху «антимайдану» в Запоріжжі, після чого втік і переховувався в Росії. Після повномасштабного вторгнення приїхав на окуповану територію Запорізької області — до Бердянська, де створював пропагандистські матеріали для телеграм-каналів і радіо.

У вересні 2023 року був призначений окупантами депутатом так званих законодавчих зборів від партії «Єдина Росія» у Запорізькій області. В лютому 2024 року отримав посаду голови «Федерації профспілок Запорізької області», зареєстрованої в Мелітополі.

Інші працівники агентства, якщо вони є, зберігають анонімність. Відео-контенту в агентства багато, але він знятий без журналістських стендапів чи закадрового голосу. Студійного контенту у ЗАН теж немає. Проте в деяких новинах є цитати анонімного заступника головного редактора ЗАН, але навіть якщо новина написана від його особи, то ім’я його не вказується.

Херсонське агентство новин

Про Херсонське агентство поки що відомо ще менше. Про його запуск повідомлялося у червні 2023 року. Відповідний допис з’явився у телеграм-каналі окупаційної адміністрації Херсонської області.

У повідомленні йшлося, що «нова платформа новин надаватиме інформацію мешканцям Херсонської області про найзначніші події, що відбуваються в регіоні». Також окупанти обіцяли аналітичні матеріали, інтерв’ю, а також «коментарі політиків та експертів з найважливіших питань, що хвилюють мешканців Херсонської області».

У так званому «Міністерстві інформаційної політики» окупаційної адміністрації заявляли, що створення нового медіа є важливим кроком на шляху «інтеграції» регіону до російського інформаційного простору.

Номер реєстрації в Роскомнагляді видання отримало у липні 2023 року. Як і ЗАН, Херсонське агентство новин не вказує ані фізичної адреси, ані імен працівників — лише електронну пошту.

На рутубі в усіх відео від ХАН ведучою є росіянка Лана Самаріна, яка брала участь у створенні агентств на ТОТ. Окрім її інтерв’ю ХАН опублікувало випуск про презентацію книги «ПостУкраїна. Країна без держави» російського письменника Семена Уралова, який вважає, що аби «переломити феномен прозахідних ждунів у Новоросії знадобляться щонайменше 20 років напруженої роботи». Тобто самі окупанти визнають, що на ТОТ є чимало людей, які проти їхньої влади і хочуть жити в Україні.

Центр національного спротиву повідомляв, що через дефіцит пропагандистів російські окупанти почали залучати до роботи в редакціях підконтрольних медіа школярів-старшокласників. За даними українського підпілля, вербуванням займаються саме Херсонське агентство новин, підпорядковане окупаційній владі та кремлівському «Руху перших». Дітям обіцяють гроші, поїздки до Росії та спрощення навчального процесу.

Залучення дітей до поширення пропаганди і створення медіашкіл є поширеною практикою для росіян, про що неодноразово писав «Детектор медіа».

Наразі будь-яка достовірна інформація про головного редактора або керівника ХАН наразі відсутня. У 2024 році на сайті з’явилося звернення «редакції» до читачів із нагоди першої річниці існування видання. У ньому зазначалося: «Рівно рік тому повноцінно запрацювала наша редакція у Херсонській області. Ми зібрали команду активних, відважних професіоналів, котрі люблять свою Батьківщину».

Утім, ці «відважні» та «патріотичні» професіонали чомусь показати свої обличчя не наважуються.

Ірина Семенюта, для Детектора Медіа

Джерело