Людство, перебуваючи на межі глибокої кліматичної і довкіллєвої криз має замислитися над ефективною сучасною архітектурою екологічного врядування. Обговорення цього дієвого напрямку було однією з основних дискусій на Конгресі Міжнародного союзу з охорони природи в жовтні цього року, який налічував понад 10 тисяч учасників.

В умовах повномасштабної війни і тотального знищення ворогом довкілля з одного боку та євроінтеграційними завданнями, які перед сферою охорони довкілля ставить Європейська комісія з іншого, питання екологічного врядування є вкрай актуальним. Ключову роль в цій ефективній архітектурі має відігравати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Без такого міністерства – ядра системи ековрядування – Україна не справиться ні із завданнями верифікованих даних впливу воєних дій на довкілля, ні із завданнями зеленого відновлення зараз і після війни, ні із трансформацією і впровадженням понад 200 директив і регламентів. Відтак, уряд України має визнати помилковим поєднання трьох міністерств в одне і таки повернути Міндовкілля як окремий орган центральної влади.

Під час свого виступу на пресконференції директор ЕПЛ Олена Кравченко навела декілька аргументів щодо інституційної слабкості триєдиного міністерства і неможливості в такому форматі ні формувати якісну екологічну політику, ні її реалізовувати. Пані Олена запропонувала розглянути декілька напрямків, які, на її думку, є одними з ключових. Це діяльність міністерства у процедурі видачі висновків ОВД, інтегрованих довкіллєвих дозволів та промислового контролю, збереження біорізноманіття.

Пані Олена запропонувала проаналізувати інституційні спроможності об’єднаного міністерства з видачі висновків ОВД. В середньому міністерство видає 350-400 висновків за рік. ОДА/ОВА видають до 600 висновків ОВД за рік вцілому. Процедура ОВД є вкрай складною і потребує логістичних зусиль, вчасного оприлюднення інформації на всіх етапах, якісного опрацювання звітів ОВД. Така робота є довготривалою, кропіткою та аналітичною. Деякі справи, які стосуються, наприклад атомної енергетики чи видобутку золота, літію, діяльності заводу з вироблення водню, є вкрай складними і потребують значної кількості спеціалістів різних галузей. Не менші обсяги роботи і зі стратегічною екологічною оцінкою. Олена зазначила, що для якісного впровадження ЗУ “Про оцінку впливу на довкілля”, ЗУ “Про стратегічну екологічну оцінку” варто мати департамент, який би налічував не менше 30 фахівців, з яких відділ ОВД – 12 фахівців, відділ СЕО – 8 людей, відділ післяпроєктного моніторингу – 8 фахівців, як мінімум 1 юрист, який домпомагатиме директорові департаменту робити скрінінг і проєкти нормативно-правових актів на транспонування і впровадження відповідних директив, регламентів, методик тощо. Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства в штатному розписі має лишень 17 фахівців, що буде недостатньо для якісного і оперативного виконання покладених на них повноважень.

8 серпня 2025 року набрав чинності ЗУ “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”. Це новий закон на транспонування і впровадження Директиви 2010/75/ЄС. Це одна з найскладніших директив для впровадження і потребує значної кількості висококваліфікованих спеціалістів. Приміром у відповідному департаменті Міністерства екології Чеської Республіки працює 35 фахівців для видачі дозволів, проведенні промислового контролю, надання консультацій для власників 1500 установок. В Україні потрібно видати дозволи для 3000 установок. За аналогією з Мінекології Чехії відповідному департаментові в Мінекономіки України потрібно мати 70 фахівців. За штатним розписом передбачено 3 фахівці. Станом на зараз прийнято на роботу 2 працівники, що становить 4,3 % відсотки від потрібної кількості фахівців. Тож навряд чи ми можемо говорити про інституційну спроможність якісного впровадження даного закону і, відповідно, якісного виконання своїх євроінтеграційних зобов’язань у сфері видачі ІДД та промислового контролю.

Всі вищезазначені механізми нам потрібні в першу чергу для основи-основ – збереження біорізноманіття.

Нагадаємо собі, що площа України складає 603 700 , на її території простягаються природні зони полісся, лісостепу, степу, гірські екосистеми, наявні 63 119 річок, озер, ставків, представлено 35 % біорізноманіття всієї Європи. Візьмемо для порівняння знову Чеську Республіку, де збереження біорізноманіття є одним з найкращих в країнах ЄС. Площа Чеської Республіки – 78 866 . Площа України у 8 разів більша.

У складі Міндовкілля України, що перебуває в стані ліквідації, є 54 національні природні парки, декілька біосферних заповідників. Вцілому ми маємо 11 категорій заповідних територій. Це орієнтовно 9001 територія та об’єкт, загальна площа яких становить 45000 або 7 % від всієї території України.

Чеська Республіка нараховує 2687 територій і об’єктів природно-заповідного фонду. Це 16,9 % або 13250 від площі держави.

А тепер порівняємо кількість фахівців в Україні та Чехії, які формують і реалізують політику у сфері збереження біорізноманіття. Штатна чисельність Департаменту природоохоронних територій та біорізноманіття Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України складає 21 фахівець. Цей департамент покликаний реалізовувати державну політику у сфері збереження біорізноманіття та природно-заповідного фонду. Хто формує політику – невідомо. Очевидно формуватимуть політику у сфері збереження біорізноманіття дві інші складові: економічна і аграрна. В обласних департаментах екології працює близько 120 фахівців, в повноваження яких входить в тій чи іншій мірі збереження біорізноманіття.

У Секції охорони природи та ландшафтів Мінекології Чеської Республіки діють чотири департаменти:

1.⁠ ⁠Департамент адаптації до зміни клімату.

2.⁠ ⁠Департамент особливо охоронюваних територій.

3.⁠ ⁠Департамент охорони видів та міжнародних зобов’язань.

4.⁠ ⁠Департамент охорони вод.

Загальна кількість фахівців за штатним розписом – 90 осіб.

На додачу у Чехії діє Агентство з охорони природи та ландшафтів Чеської Республіки.

Головною його метою Агентства є охорона та збереження природи та ландшафтів на всій території Чеської Республіки. Агентство управляє 24 природоохоронними територіями та близько 800 іншими типами територій.

Агентство координує роботу своїх 13 регіональних підрозділів. На регіональному рівні також працює 14 адміністрацій, підпорядкованих Мінекології Чеської республіки, які займаються охороною природи за межами національних парків і зон, якими управляє Агентство. В Центральному офісі Агентства з охорони природи та ландшафтів Чеської Республіки працює 150 фахівців і від 500 до 600 фахівців у 13-ти регіональних підрозділах. Таким чином, збереженням біорізноманіття в Чеській республіці займається від 840 до 1000 фахівців. В Україні – 21 фахівець на центральному рівні і близько 120 фахівців в областях, вцілому – 141 особа. Тобто країна, площа якої менша у 8 разів, має приблизно у 7 разів більше фахівців для збереження біорізноманіття.

Тож про яке якісне формування і реалізацію сучасної екологічної політики ми можемо говорити без як мінімум окремої інституції на центральному рівні? Про яку якісну євроінтеграцію понад 200-х директив і регламентів у сфері охорони довкілля ми можемо говорити без Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України?

Відповідь всім очевидна: виконати ці завдання неможливо як мінімум без повернення Міндовкілля і подальшої розбудови сучасної ефективної архітектури екологічного врядування.

Джерело: ЕПЛ

Джерело