28–29 листопада 2025 року в Марійському духовному центрі «Зарваниця» під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава відбувалася 101-ша сесія Архиєрейського Синоду Української Греко-Католицької Церкви в Україні. Синод затвердив текст Пастирського листа з нагоди Різдвяного посту. Публікуємо текст документу.

Вих. ВА 25/310

 

«В ЄДНОСТІ СИЛА НАРОДУ»:

 

Пастирський лист Архиєрейського Синоду

Української Греко-Католицької Церкви в Україні з нагоди Різдвяного посту

 

Дорогі брати і сестри в Христі Ісусі!

У благословенну пору Різдвяного посту наші серця наповнюються очікуванням не лише святкового тепла, а й духовного оновлення. Бо Різдво — не просто згадка про народження Спасителя. Це запрошення прийняти Його в наше життя. Це нагода оновити віру, зміцнити надію та розпалити любов, здатну змінювати світ.

Ми живемо в час великого випробування. На наших очах руйнується глобальний порядок, знищуються засади людського буття, побудовані на праві та справедливості. Право сили, як у темні століття минулого, знову витісняє силу права.

Україна перебуває у вирі війни. Це війна екзистенційна, бо стосується українського вибору: бути вільними, жити в правді, вибудовувати життя на цінностях, що відповідають Божій волі. Це зіткнення цивілізацій, бо світ поділився на тих, хто прагне свободи, і тих, хто обирає темряву й насильство.

На дванадцятому році війни та четвертому році її всеохопної фази ми відчуваємо втому, але не поразку. Цей час «передсвітанкових сутінків» ставить перед нами непростий виклик — чи здатні ми мобілізувати всі ресурси для звитяги в цій боротьбі. Досвід показує: здатні!

Однак маємо глибше замислитися над місією, визначеною нам Божим провидінням, над словами Ісуса Христа: «Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 13). Йдеться не про одноразовий вчинок, а про тривалу готовність формувати і захищати спільноту друзів як серед співвітчизників, так і серед інших народів.

Справжня сила народу народжується у внутрішній дисципліні. Самообмеження та самоконтроль — духовна доблесть, що формує відповідальне суспільство. Піст, молитва, милосердя до потребуючих, відмова від надмірностей і від спокуси егоїзму є школою свободи. Той, хто вміє володіти собою і здатний на свідому самопожертву, заслуговує на перемогу. Бо вона починається з уміння долати власні пристрасті, з готовності поставити благо спільноти вище за особистий комфорт. Самоконтроль є запорукою того, що жертва буде не випадковим поривом, а свідомим і тривалим свідченням любові.

У темряві сучасності пам’ятаймо: Господь Ісус Христос уже показав шлях до перемоги. Він народився в убогих умовах, відмовився від слави світу, щоб подарувати спасіння. Його народження було відмовою від небесної величі заради служіння людям; Його життя — дорогою самопожертви; Його смерть на хресті — найвищим виявом любові, яка перемагає зло.

Простування шляхом Христа є єдиним певним шляхом до перемоги. Справжню перемогу Україні принесуть не втручання союзників чи дипломатичні зусилля. Вона народиться тоді, коли кожен із нас складе посильну жертву — часу, сил, здібностей, зручностей, а за потреби й життя. Бо лише через особисте самообмеження ми створимо спільний ресурс, здатний стати непереможною силою. Запорукою нашої перемоги має бути очищення суспільства від корупції, апатії, інерції радянських моделей керування державою, армією, економікою. Роботу антикорупційних органів має доповнювати непримиренне ставлення кожного до будь-яких проявів хабарництва й розкрадання суспільної власності.

Апостол Павло писав: «… Майте на увазі користь не власну, а радше інших» (Флп. 2, 4). Спитаймо себе: чи дотримуємося ми цієї настанови? Чи готові ми відмовитися від особистої вигоди, щоб служити Україні, ближньому, а через це — Богові? Чи виховуємо власним прикладом дітей та онуків до суспільного служіння, до захисту правди й свободи?

Перемога України — це не лише політична чи військова мета. Від неї залежить духовна перемога світла над темрявою, правди над брехнею, любові над ненавистю. І вона можлива лише тоді, коли ми будемо готові долучитися до неї власною жертвою. Вона стане реальністю, коли ми збережемо єдність народу як необхідну умову досягнення мети. «В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай», — звучить сьогодні наша давня молитва. Хай приклад Ісуса Христа буде для нас дороговказом. Бо лише через самопожертву народжується справжня перемога. У час великого випробування Господь закликає нас бути готовими діяти, щоб захистити свободу і гідність народу. Хай кожен день посту стане кроком до внутрішнього очищення, до глибшого розуміння Божої волі. Хай молитва буде нашим щитом, а добрі справи — мечем, яким ми захищаємо правду. Бо боротьба за Україну — це боротьба за майбутнє народу, за його покликання бути прикладом для світу у протистоянні темряві.

Хай зустріч із новонародженим Спасителем світу обдарує нас усвідомленням того, що ми — народ, здатний здійснити свою велику місії. Хай світло вифлеємської зірки осяває нам шлях до перемоги — зовнішньої і внутрішньої, — до перемоги, про неминучість якої звіщає світові воплочений Христос — джерело сили, що оновлює нас і всю землю.

 

І нехай милосердний Господь благословляє нас на це служіння перемозі!

 

Від імені Архиєрейського Синоду Єпископів

Української Греко-Католицької Церкви в Україні

 

† СВЯТОСЛАВ

 

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

у день Святого всехвального апостола Андрія Первозваного,

30 листопада 2025 року Божого

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним цей Пастирський лист після кожної Божественної Літургії в неділю, 7 грудня цього року.

 

Джерело