«Безгосподарне» житло як інструмент окупації: що означає новий закон рф для українців

15 грудня 2025 року президент рф путін підписав закон, який надає окупаційним адміністраціям право до 2030 року визнавати житло українців «безгосподарним» і вилучати його у власність так званих регіонів або муніципалітетів.

Таким чином, росія офіційно закріпила механізм масового відчуження житла на тимчасово окупованих територіях України.

Йдеться про житлові будинки, квартири та кімнати в Донецькій, Луганській, Херсонській і Запорізькій областях. Формально закон стосується майна, яке має «ознаки безгосподарного», але на практиці ці ознаки визначатимуть самі окупанти.

Критерії не є чітко прописаними, а відсутність власника, неможливість встановити його за документами або фактична відсутність людини через втечу від війни не вважаються перешкодою для вилучення.

Фактично закон легалізує те, що вже тривалий час відбувалося на окупованих територіях у напівручному режимі. Ще до його ухвалення окупаційні адміністрації системно визнавали житло українців «покинутим».

За наявними оцінками, йдеться більш ніж про 13 тисяч об’єктів нерухомості, половину з яких було включено до таких реєстрів лише протягом останнього року. Темпи цього процесу зростали – від кількох сотень об’єктів на місяць на початку повномасштабного вторгнення до понад тисячі щомісяця згодом.

Окремий і показовий приклад – тимчасово окупований Крим. За роки окупації там було «націоналізовано» понад 4 тисячі об’єктів нерухомості, що належали громадянам України. Новий закон фактично поширює кримську модель на інші захоплені регіони.

Документ передбачає кілька сценаріїв використання конфіскованого житла.
По-перше, його можуть передавати громадянам рф, які проживають на окупованих територіях і втратили власні домівки внаслідок бойових дій або, як це формулює російська сторона, «актів агресії проти рф».

По-друге, вилучене житло може використовуватися як службове – для військових, чиновників, силовиків, працівників правоохоронних органів, лікарів і вчителів.

По-третє, об’єкти можуть передаватися у федеральну власність, а згодом – як внесок до спеціального «Фонду розвитку територій», який отримує право здавати їх в оренду, продавати, знижувати вартість і укладати закриті угоди без торгів.

За зовнішньою «адміністративною» логікою цього рішення чітко проглядається політична мета. Йдеться не лише про майно, а про системне витіснення українського населення з окупованих територій.

Українців, які були змушені виїхати, не отримали російських документів або відмовилися від співпраці з окупаційною владою, позбавляють не лише права на житло, а й права на повернення.

Натомість створюються умови для заселення лояльних до Кремля громадян рф.
З погляду міжнародного гуманітарного права такі дії є грубим порушенням базових норм щодо захисту приватної власності під час окупації. Проте в умовах війни та відсутності реальних механізмів правового захисту для мільйонів українців це означає конкретні й незворотні втрати вже зараз.

Закон про «безгосподарне» житло – це легалізоване відчуження власності, замасковане під бюрократичну процедуру, і ще один доказ того, що російська окупація має системний і цілеспрямований характер.