Різдво Христове
Ми бачили його зорю на сході і прийшли поклонитись йому.
Мт 2,1-12
Святкуючи Різдво Христове, ми переважно роздумуємо про його духовне значення, як знак Божої любові та наше спасіння. А мало уваги звертаємо на його обставини. Обставини народження Ісуса мають також важливе духовне значення для його глибшого розуміння.
Божий Син прийшов на землю і прийняв на Себе все, що переживає кожна людина. Він не боявся залишити Свою небесну славу, народитися в людському тілі й тим самим проявив велику покору, як пише апостол Павло: ,,Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної” (Флп 2,8). Спаситель прийшов на землю не як новий володар, аби панувати, але служити людям, дарувати їм Божу любов: увагу й турботу, бути доступним для всіх. Ісус народився за селом, у маленькій місцевості Вифлеєм, щоб бути близьким до тих, хто віддалений від суспільства, від рідного дому й перебуває на самоті, на чужині. Народився не в царському палаці, а в убогій печері, яка є символом солідарності зі всіма убогими, терплячими, зокрема з тими, які через війну втратили житло та матеріальне забезпечення.
У людей часто виникає переконання, що щастя залежить від кількості речей: чим більше речей, тим більше щастя. Христос Своїм убогим народженням об’являє нам іншу істину, що основу щастя людини становлять два дари: Ісус і Його любов, надія на Бога та Його любов, а не на речі. Про народження Христа ангел сповіщає найперше пастухам – простим людям. Пастухи багато часу проводили поза домом, пильнуючи отари овець, жили в простих умовах. Тож рідко бували в синагозі, не мали можливості виконувати всі релігійні звичаї. Тому до них ставилися з певною погордою, як до людей нижчої категорії, неосвічених, грішників. Ті, яких народ не поважав і відкидав, вони отримали ласку першими побачити й привітати Ісуса – Спасителя світу. Господь найперше підтримує тих, яких відкидає світ. Народженого Спасителя привітали також мудреці, які прийшли здалека. Іноді наша добрі справи, старання не зауважують, не цінують близькі особи. Але Христос бачить кожне наше добро й завжди винагородить його Сам або через людей.
Обставини народження Ісуса свідчать про досконалість Божої любові, що Господь не ставиться з упередженням до когось: що хтось походить не з того роду, не так виглядає, не так вдягається. Бог приймає всіх однаково, бо з любові створив кожну людину подібною до Себе, тому всіх любить так само. Бог приходить до всіх людей й кожному дарує Свою любов.
У нашому житті трапляються різні обставини. Народження Ісуса показує, що у всіх цих обставинах ми не самі, а з нами є Христос: коли ми хворі, у нас криза роботи чи сім'ї, душевний неспокій, зневіра. Тут пригадуються слова Господа з події Вознесіння: ,,Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку”. Тому у всьому можемо сподіватися на Його поміч. Потвердженням цього є слова Спасителя: ,,Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і облегшу вас” (Мт 11, 27).
Пізно ввечері священник вирушив у далеке село, де ранком мав проповідувати Євангеліє. Проїжджаючи через темний ліс, він побачив двох хлопчиків, які йшли, міцно тримаючись за руки. Побачивши світло, діти дуже зраділи. Отець зупинився і запитав їх, куди вони йдуть. Виявилося, що діти йшли на залізничну станцію зустрічати свого тата, якого давно не було вдома. Радість побачити тата перемогла їхній страх.
Священник підвіз їх до самої станції та й поїхав своєю дорогою. Він роздумував, як часто люди, будучи в набагато кращих умовах, не шукають нагоди зустрітися з Богом. Вони не мають бажання шукати з Ним спільності, бо, очевидно, бояться і соромляться такої зустрічі, не знають і не люблять Ісуса. Але правдиві діти Божі перемагають всі перешкоди, щоб тільки мати радість зустрічі з небесним Татом.
Ісус Своїм народженням об’явив істину, що Бог є близьким до людини, разом із нею, тому від того моменту ніхто не зможе казати, що Бог мене покинув, забув, не розуміє. Коли Ісус все знає про нас і є з нами, то розуміє нас, усе, що переживаємо. Тож готовий допомогти у всьому, захистити нас. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист