🇺🇦Маріуполь пам’ятає! Олександр Плохих повернувся до України для захисту Батьківщини

Сержант взводу 2-ї роти 2-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

☝️Олександр Плохих народився 15 травня 1978 року в Маріуполі. Він закінчив школу № 48 та Маріупольський будівельний коледж. У рідному місті зустрів своє кохання. З 2016 року родина проживала за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення Олександр прийняв рішення повернутися до України та вступити до лав ЗСУ.

Почав військовий шлях з ТРО в Києві: патрулював вулиці, брав участь в зачищенні груп ДРГ, стояв на захисті Києво-Печерської Лаври, вступив до полку ССО Київ Азов.

Був справжнім добряком, з усіма знаходив спільну мову. Найбільше в Маріуполі любив море, часто говорив: «До зустрічі на Азовському морі». Мав чудовий голос і любив співати вдома та серед друзів на відпочинку. Безмежно кохав дружину. Під час повномасштабної війни зробив їй пропозицію обвінчатись (це сталося після четвертого поранення Олександра). У шлюбі були 16 років. Обожнював свою донечку – Мирославу.

🪖Олександр був серед українських воїнів, які літали до оточеного Маріуполя під час гелікоптерних рейдів. Він доклав неабияких зусиль, щоб потрапити до складу добровольців і опинитися в рідному місті, адже під час блокади у Маріуполі знаходились його батьки та рідні. Там у складі групи, яка витримала 4 хвилі штурму, особисто знищив 10 російських окупантів. У Маріуполі отримав важке поранення – куля пройшла на виліт в шию, дивом не заділа життєво-важливі органи.

Під час поранення перебував на «Азовсталі». Олександр був евакуйований на гелікоптері на підконтрольну Україні територію – в Дніпро, де переніс складну операцію. Але маріуполець робив все можливе, щоб швидше відновитися та повернутися у стрій. Так, він і зробив.

За словами побратимів, Олександр був мужнім та безстрашним воїном. До нього завжди йшли за порадою та навіть називали його своїм батьком.

💔У червні 2023 року під Бахмутом разом із побратимом ліквідував штурмову групу та взяв у полон 2-х окупантів. Під час їх евакуації Олександр Плохих потрапив під артобстріл і загинув.

🥀Урочисте поховання пройшло на Краснопільському кладовищі – міський некрополь Дніпра. Олександр Плохих – Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

😢Його дружина Євгенія ділиться спогадами про хороброго чоловіка:

«Коли я питала , може досить, може повернешся… дістала відповідь… Якщо б ти хоча б раз бачила, що вони росіяни роблять з нашими людьми і нашою землею, ти б ніколи мене за це не питала!
Він був у рекруті третьої штурмової. Багато хлопців, котрі зараз займають високі посади, були набрані ним. Для них він був і залишився Батьком!….

Як сержант він не повинен був йти першим, але беріг хлопців. Відсунув побратима, не дав йому йти, сам пішов… Град, влучення за пів метра від нього…

Перестав за час війни спілкуватися російською мовою і мені наказав… і дитині… Завжди носив символи Української Держави. Розповідав нам Історію України. Ця війна витягнула з нас всіх розуміння – що ми УКРАЇНЦІ! Не напівросіяни, не невідомо хто! А НАЦІЯ – сильна, непереможна, непохитна. І ця нація в кожному з нас!».

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею