ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО: НАДТО ВІЛЬНИЙ ДЛЯ СИСТЕМИ

Василь Симоненко серед шістдесятників і учасників Клубу творчої молоді вирізнявся романтизмом і водночас бунтарством, не терпів несправедливості, критикував владу.

Народився Василь Симоненко в селі Біївці на Полтавщині, зростав без батька, з відзнакою закінчив школу, став журналістом. Саме він разом з Аллою Горською та Лесем Танюком першими навідалися в Биківнянський ліс і відкрили там поховання жертв сталінських репресій.

Він і сам став жертвою системи, яка, не зламавши його морально, знищила фізично. Жорстоке побиття поета в міліцейському відділку влітку 1962 року було інспіроване під дрібне хуліганство, винуватців ніхто не розшукував. Після цього стан здоров’я Симоненка став різко погіршуватися і за півтора року поета не стало. Дехто з дослідників його біографії називає це помстою за Биківню, інші припускають, що за цим міг стояти Микита Хрущов, якому не сподобалася критика Симоненка ініційованої ним «кукурудзяної кампанії». В будь-якому випадку – для цієї системи він був надто вільним і безкомпромісним, щоб мати право на існування.

За життя побачила світ лише одна поетична збірка Василя Симоненка – «Тиша і грім». Деякі його вірші і щоденник вдалося переправити за кордон. У 1965 році в Мюнхені вийшла збірка «Берег чекань» та фрагменти щоденника під назвою «Окрайці думок». «Ми не підозрювали, що в Україні можлива така творчість», – згадував директор видавництва «Смолоскип» Осип Зінкевич. Деякий час видавництво мало ім’я Василя Симоненка, а його вірші поширювалися в самвидаві.

Актуальні вони і сьогодні. До дня народження Василя Симоненка ми підготували вам добірку його найяскравіших цитат.